НБУ визнав необхідність індивідуальної ліцензії

НБУ визнав необхідність індивідуальної ліцензії

Питання із законністю видачі та погашенням валютних кредитів уже не перший рік досить гостро стоїть в Україні . В черговий раз він загострився на початку цього року , коли НБУ знову не впорався зі своєю головною функцією — підтримкою стабільності грошової одиниці України .

Варто відзначити , що свого часу досить сильно нашуміла Постанова ВСУ від 21 березня 2011 № 6 — 7ц11 , в якому Верховний суд зазначив: у зв’язку з тим , що банк як фінансову установу , отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями , який є генеральною ліцензією на валютні операції , має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. «В» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті , якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі , то в даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином , за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій , достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті відповідно до вимог ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій , отриманої в установленому порядку , тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України .

Однак у первісному рішенні Печерського суду м. Києва у цій справі суд пов’язував недійсність кредитного і відповідно іпотечного договору з пп. «Г » п. 4 ст. 5 зазначеного вище Декрету КМУ. А саме необхідність отримання індивідуальної ліцензії НБУ для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

У 2011 році суди , мабуть таким чином вирішили допомогти банкам обійти закон , тим більше , що і НБУ було не проти. Тепер же ситуація значно змінилася.

Так , влітку минулого року з’явилося досить цікаве і мало ким помічене постанову ВАСУ від 9 липня 2013 по справі К/9991/81569/12 , в якому НБУ зайняв прямо протилежну позицію і її підтримав суд .

А саме , НБУ вказав , що розрахунок в іноземній валюті за продукцію , роботи , послуги , об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права , відповідно до пункту 1.3 глави 1 Положення про валютний контроль , є використанням іноземної валюти як засобу платежу та , в відповідно до п.п. «Г » п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення разової валютної операції на період , необхідний для здійснення такої операції.

У свою чергу суд підтримав таку позицію і вказав , що банк на території України використовував іноземну валюту як засіб платежу . Разом з тим, згідно ст.5 Декрету КМУ на здійснення разової валютної операції на період , необхідний для здійснення такої операції необхідно отримання індивідуальної ліцензії НБУ , однак , при списанні комісійної винагороди в іноземній валюті з перекладом на відповідні рахунки в позивача була відсутня зазначена ліцензія.

Варто відзначити , що згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна організація ( кредитор ) зобов’язується надати грошові кошти (кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором , а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти . При цьому відсотки за загальним правилом сплачуються у валюті кредиту , що і зазначено в самих кредитних договорах.

Таким чином , відсотки є саме платою за кредит , що в свою чергу і має на увазі наявність індивідуальної ліцензії у банку, який видав кредит . Однак , як відомо , таких ліцензій НБУ не видавав.

Підводячи підсумок даної ситуації , стає очевидним , що чинним українським законодавством не передбачена оплата відсотків по кредиту у валюті без наявності індивідуальної ліцензії НБУ.

Вся ситуація з валютними кредитами є найяскравішим прикладом в історії України наявності подвійних стандартів і у НБУ і в судовій гілці влади , яка до останнього часу приймала рішення грунтуючись більшою мірою не на законах , а на політичній або економічній доцільності. Що й породило загальну недовіру до влади в країні , а також практично знищило її авторитет. Результат усього цього ми зараз і спостерігаємо .

На жаль , саме така поведінка судової влади багато в чому і стало причиною тих людських жертв , які зараз несе народ України . Дуже хочеться сподіватися , що суди почнуть дотримуватися законів , а не виносити рішення з політичної доцільності.