Громадська організація антиколекторів та правозахисників

Громадська організація антиколекторів та правозахисників

(Зліва направо) представник громадянської кампанії «Форум порятунку Києва» Віталій Черняхівський, народний депутат України Юрій Кармазін, голова координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша надія» Федір Олексюк, президент ГО «Ліга захисту прав людини» та ВОП «Спілка консультантів з економіки та права», член координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша надія» Ігор Годецький на круглому столі на тему:»Іменем України або чи можна спокійно споглядати на підміну судової влади і функцій держави?» 15 липня 2009 року.

КИЇВ, 15 липня. В УКРІНФОРМі відбувся круглий стіл на тему: «Іменем України», або чи можна спокійно споглядати на підміну судової влади і функцій держави?». До дискусії було запрошено представників НБУ, Асоціації українських банків, ЗАТ «КБ «ПриватБанк», Кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України, Секретаріату Президента України, політичних партій, усіх фракцій Верховної Ради, представників громадськості та громадських об’єднань, а також простих громадян, які «потерпають від свавілля банків та колекторів». Організатор — ГО антиколекторів та правозахисників «Ваша надія». «Це остання спроба врегулювати стосунки з банками та владою через діалог. Якщо цього не відбудеться, почнеться страйк позичальників та клієнтів банків. Як кажуть у народі: «Клин клином вишибають», або «Який привіт — така і відповідь». Назва акції, яку плануємо провести на території всієї України після круглого столу так і буде називатись: «Що посіяли, те й пожнете, або «НІ» свавіллю капіталу і бездіяльності влади», — йдеться у заяві організації «Ваша надія», оприлюдненій під час круглого столу. /НП/


 СТЕНОГРАМА КРУГЛОГО СТОЛУ

  15 липня 2009 року о 11.00 в інформаційному агентстві «УКРІНФОРМ», що знаходиться за адресою м. Київ, (зуп. метро «Театральне») вул. Б.Хмельницького, 8/16, відбувся «круглий стіл» порозуміння» на тему: «Іменем України або чи можна спокійно споглядати на підміну судової влади і функцій держави?»

—      Кармазін Юрій – перший заступник голови Комітету з питань правосуддя Верховної  Ради України, голова Партії захисників Вітчизни.

—     Андросова Валерія – потерпіла від дій банківських установ  з Донецької

області.

—     Базилєва Тамара – потерпіла від дій банківських установ  з Рівненської області.

—     Боронюк Александр– потерпілий від дій банківських установ  з Житомирської області.

—             Білогуб Марина – заступник директора «Запорізької обласної організації антиколекторів та правозахисників «Ваша Надія».

—                        Ватрич Дана – юрист антиколекторної компанії «Ваша Надія» в Чернівецькій обл.

—                        Герей Петро – директор антиколекторної компанії «Ваша Надія» в Івано-Франківській обл.

—                        Годецький Ігор – адвокат, президент ГО «Ліга захисту прав людини» та ВОП «Спілка консультантів з економіки та права», член координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша Надія»

—                        Грабовський Олександр – потерпілий від дій колекторів та банківської установи з Чернівецької області.

—                        Грінченко Володимир – генеральний директор Херсонської обласної організації антиколекторів та правозахисників «Ваша Надія».

—                        Климчук Кирило – директор антиколекторної компанії «Ваша Надія» в Полтавській обл.

—                        Кузьмін Руслан — потерпілий від дій банківських установ  з Херсонської області.

—                        Кузьміна Вікторія – потерпіла від дій ЗАТ КБ «ПриватБанк» з Херсонської обл.

—                        Кривенко Олександр – юрист, програма «Корупція по-українськи», газета «Вечерние Вести», член координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша Надія».

—                        Ладуренко Юрій — потерпілий від дій банківських установ  з Житомирської області.

—                        Масюк Віталій — потерпілий від дій колекторів та банківської установи з Київської області.

—                        Миколів Надія — журналіст, потерпіла від дій банківських установ  з Тернопільської області.

—                        Олексюк Федір – голова координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша Надія»

—                        Сенік Анатолій – представник антиколекторної компанії «Ваша Надія» в Дніпропетровській області»;

—                        Сенчик Олександр — директор антиколекторної компанії «Ваша Надія» в Закарпатській області.

—                        Смольський Назар – представник антиколекторної компанії «Ваша Надія» в Тернопільській області»;

—                       Черняховський Віталій — головний координатор громадської кампанії «Форум порятунку Києва», член координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша Надія».

Стенограма «круглого столу»

Федір Олексюк:

– Доброго дня, шановні друзі. Ми раді вас вітати на «круглому столі», який має таку риторичну назву : «Іменем України або чи можна спокійно споглядати на підміну судової влади і функцій держави?» Мова буде йти про ЗАТ КБ «ПриватБанк» та інші банки, які підміняють судову владу і відправляють своїм позичальникам фіктивні рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ.

З цього приводу нами ініційовано ряд журналістських розслідувань ЗМІ, були численні повідомлення в новинах радіо та телебачення. Цей“ круглий стіл ”за 2 тижні до його проведення був анонсований.

Крім цього усіх учасників запрошували через електронні засоби зв’язку, факсами, листами, дзвінками тощо. На «круглий стіл» запрошені до дискусії представники керівництва НБУ, Асоціації Українських банків, ЗАТ «КБ «ПриватБанк», Кабміну, Генеральної Прокуратури України, Адміністрації Президента України, політичних партій усіх фракцій Верховної Ради, представників громадськості та громадських об’єднань, а також громадяни, що потерпають від свавілля банків та колекторів.

Як бачите, із усіх запрошених учасником круглого столу є тільки Юрій Анатолійович Кармазін, народний депутат Верховної Ради, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правосуддя, члени асоціації антиколекторів та правозахисників, численні потерпілі з багатьох регіонів України.

Потерпілих по Україні набагато більше, ніж тих, хто тут присутні , за деякими даними ЗМІ, таких фіктивних рішень ЗАТ КБ «ПриватБанк» направив близько 30 тис. шт. у всі регіони України. Ці «рішення» мають серйозний резонанс у суспільстві, є і досить негативні наслідки. Отримання таких листів з нібито готовими рішеннями для деяких громадян закінчується  викликом швидкої допомоги, серцевими нападами, викликом дільничного лікаря чи дочасним перериванням вагітності (випадок у Миколаївській області) та навіть забиранням з дому побутової техніки, цінних речей з метою уникнення їх арешту.

План «круглого столу» такий: вступне слово Ігоря Годецького, потім виступи потерпілих і дискусія із запитаннями та, звичайно, відповідями.

Ігор Годецький:

Доброго дня. Я вас усіх вітаю з одним із тих свят, яке, на жаль, ми забули. Саме сьогодні дружня нам держава Франція святкує День взяття Бастилії, тобто той день, коли народу набридло і він пішов і взяв, те що йому належить.

У нас таким святом була Велика Жовтнева революція. Ми її зараз не святкуємо, забули свій досвід і тому сьогодні тут, щоб у трохи інший спосіб нагадати владі про те, що ми в цій державі є. Прикро, що тут немає з нами найкращого фахівця з боротьби з кілерами, точніше колекторами, це я обмовився. Так, тут немає пана Святоша, про якого повідомила «Україна кримінальна». Він узяв 250 млн. доларів США кредиту і, незважаючи на те, що кредит не повертає, жодних проблем з банками і колекторами не має. Чому я згадав пана Святоша, так це тому, що одним із результатів нашого «круглого столу» буде те, що багато хто навчиться, яким чином можна відчувати себе громадянином, жити в громадянському суспільстві, як вирішувати питання таких «рішень» суду.

Мій клієнт із Києва також отримав таке «рішення» Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ і це при тому, що на той момент за місцем його проживання в суді знаходилась у провадженні справа також предмета спору. Суддя, що розглядав справу в Києві, був шокований цим «папірцем» і не міг зразу навіть надати юридичного статусу такому документу.

Перед початком «круглого столу» ми вже обмінялись думками з паном Юрієм Кармазіним щодо цих рішень і можливості притягнення до кримінальної відповідальності авторів такого «проекту». Я думаю, що в ході нашого «круглого столу» ви почуєте ці думки і висновки. Я кримінальну відповідальність ставлю під сумнів, однак вважаю, що предметом недобросовісної підприємницької практики і відповідних санкцій з боку Антимонопольного комітету чи Комітету захисту прав споживача, чи Національного банку такі дії повинні стати предметом засудження. Тому що ті, хто не виступають проти цього, то це значить, що вони погоджуються з тим, більше того, стали організаторами цього.

До цього часу жодна правоохоронна структура, НБУ не відхрестились від цього і не сказали: “Ми це засуджуємо, ми проти цього”. Аналогічно і з паном Святошем. Я вважаю, що, якщо він не оскаржував у суді публікацію «України кримінальної», то це правда, і тому це приклад, як треба боротися з банками і як треба боротися з такими фактами фіктивних рішень, про які ми говоримо. Вважаю, що в такий спосіб з нас глузують, не вважають за нормальних людей і, чесно кажучи, в душі погоджуюсь з тим, що ми на таке заслуговуємо.

Кожний, хто мав можливість, а не прийшов до цієї зали, заслуговує на те, щоб об нього витирали ноги, як об ганчірку. Тільки тоді, коли так зухвало витруть кілька разів ноги, у людини прокидається почуття втраченої гідності і вона починає шукати способи захисту своїх прав. Хто цей захист знаходить у «круглих столах» чи інших публічних виступах, хто в судах, хто в правоохоронних органах, а хто і у взятті Бастилії. У будь-якому разі висновки робить кожний для себе.

 

 

Федір Олексюк:

Дякую, хочу додати таке: один філософ колись сказав: «Зло тріумфує тільки тоді, коли добрі люди нічого не роблять». Саме наш «круглий стіл» покликаний донести голос тих, кому не байдуже, що робиться в цій країні, і не байдуже, яким буде її майбутнє. Саме виходячи з цих критеріїв, я надаю слово потерпілому Кузьміну Руслану з м. Херсон, який на власному досвіді відчув свавілля банків та бездіяльність влади і тепер усіма доступними методами захищає свої порушені конституційні права.

Руслан Кузьмін:

Узяв кредит минулого року в ЗАТ «Акцент-Банк» на купівлю автомобіля. 12 червня цього року в наглий спосіб працівники ЗАТ КБ «ПриватБанк», які до цього кредиту не мають відношення, забрали автомобіль без рішення суду чи інших правових підстав. Зробили це в такий спосіб: нам зателефонував працівник ЗАТ КБ «ПриватБанк» і повідомив, що по нашим клопотанням щодо реструктуризації заборгованості є позитивне рішення і для цього треба з’явитись в банк й оформити документи та перевірити заставне майно. Без жодних поганих думок ми з дружиною їдемо в банк і не тяжко додуматись, що там сталось: один працівник забрав технічний паспорт для звірки з договором, а другий – сів за кермо, щоб зробити фото показань спідометра. У такий спосіб і документи, і ключі від машини потрапили до рук працівників ЗАТ КБ «ПриватБанк». Я приїхав до банку з надією вирішити позитивно проблему, що склалась, а насправді залишився ні з чим.

Ігор Годецький:

Руслане, а можна я в цій дискусії зіграю роль представника банку, оскільки з їхньої сторони, на жаль, нікого немає. У мене зразу виникає до вас запитанн:“А що вам перешкоджало звернутись за захистом своїх прав до фахівців?”. Адже ви добровільно приїхали в банк, розуміючи, що ви не платоспроможний виконувати зобов’язання за договором. Ви, згідно з договором, напевно, там таке є, добровільно прийшли передати заставне майно. Адже є 48 чи 38-ма стаття Закону України «Про іпотеку», зараз не пам’ятаю, яка цю подію передбачає і вказує, що банк може продати Ваше майно, попередивши про це вас за 30 днів. Ось і виходить, що спочатку ви прийшли в банкуяк нормальний громадянин і все віддали банку (тех. талон, ключі), а тепер вас просто «жаба задавила». Так і у свідченнях працівників банку, які у вас відбирали, сказано: «все було добровільно».

Руслан Кузьмін:

Ні. Скажемо так, вони мені весь час пробували підсунути один папірець, який я не підписав. Хоч ви праві, що працівники банку стверджують, що я це все зробив добровільно, але виникає питання, а чому тоді я жодного документа чи акта не підписав?

Ігор Годецький:

Руслане, ви були в шоковому стані і тому не підписали.

Руслан Кузьмін:

Ні. Я не підписав тому, що з цим свавіллям не був згідний і вимагав одного: повернення мені автомобіля. Я, до речі, спитав у банкірів, а чому ви мене про це не попередили за 30 днів, як це передбачає договір? На що отримав категоричну відповідь: «А чому ми повинні вас попереджати? У нас таких, як ви, 250 осіб».

Ігор Годецький:

Ви повинні були відповісти, що є Закон України «Про іпотеку», який це регламентує, і при добровільній передачі заставного майна не повинно бути спорів між сторонами. Незгода однієї зі сторін договірних зобов’язань виражається в який спосіб? У розгляді такого спору в суді. На момент добровільної передачі заставного майна між банком і вами розглядався чи був поданий до суду якийсь спір?

Руслан Кузьмін: Ні.

Ігор Годецький: Раз ні, то спору між банком і вами не було і ви добровільно передали заставне майно. Нормальний громадянин, коли не згідний, куди звертається? До суду!  Ви цього не зробили, значить були згідні.

Юрій Кармазін: (перебиває)Я перепрошую, я перепрошую, але у вашу полеміку змушений втрутитись, що ж ви атакуєте Руслана?

Ігор Годецький: Я ж зараз в ролі банкіра…

Юрій Кармазін: Ви зараз поводитесь як рекетир, а не банкір. Вибачте, будь-ласка, я з величезною повагою до вас ставлюсь, але не треба перегинати палку. У мене питання до Руслана:

– Мене вразила ваша історія, а тому і для ЗМІ, і для тут присутніх у мене таке до вас, Руслане, запитання:“ Як це сталося, чи ви з рук у руки добровільно передавали ключі та чи можна побачити процесуальний документ правоохоронних органів з цього приводу?” І ще в даному випадку не Руслан повинен звертатись до суду, а банк, адже він хоче забрати майно. Мова йде про те, що якщо людина добровільно не дала майно, то забрати можна тільки в судовому порядку, підкреслюю, тільки в судовому порядку…, а то Руслана тут затюкали, він і розгубився. Ми робимо презумпцію вини громадянина, а в законі ,то навпаки.

Ігор Годецький:

Усе населення держави затюкали, пане Юрію. А насправді я також так думаю щодо презумпції невинності громадянина, але для тут присутніх і всієї України хотів показати, як легко завести у глухий кут юридично необізнаних людей. Цим і користуються банки, а ваше завдання не дати це їм зробити, а перешкодити їм це зробити можна тільки з допомогою фахівців, які знають іншу мову для розмови з банками — це мова закону.

Руслан Кузьмін:

Ось один із документів, які я отримав від Суворовського ВМ Херсонського міського відділення УМВС України в Херсонській області. Це постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за даним фактом (передає цей документ Ю.Кармазіну) .

Юрій Кармазін:

Ви оскаржували цю постанову?

Руслан Кузьмін:

– Звичайно, ось скарга. Ми подали її до Суворовського суд м. Херсон: “Просимо скасувати незаконну Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і порушити проти винних кримінальну справу”. Ще суд дату слухання скарги не призначив.

Федір Олексюк: Я хочу додати ще такий важливий факт, що автомобіль Руслана на стоянці ЗАТ КБ «ПриватБанку» був ушкоджений, тобто сталось ДТП, про що Руслан повідомив працівників ДАІ. Ті виїхали на місце ДТП, яке вважається стоянкою банку, однак працівники банку перешкоджали працівникам ДАІ зафіксувати цей випадок і навіть викликали озброєну охорону. Незважаючи на ці всі перешкоди, працівники ДАІ виконали свої функціональні обов’язки і зафіксували ДТП та ушкодження автомобіля.

Ігор Годецький: Ви зрозумійте, міліціонер не порушить кримінальну справу без вагомих доказів чи причин, оскільки йому ж треба буде її розслідувати. Для прикладу, якщо б ви заявили, що у машині була значна сума коштів чи цінна річ, то нікуди вони б не поділись, змушені були б порушувати і розслідувати справу.

Юрій Кармазін:

Я уважно вивчив цю постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і хочу зауважити: цю постанову виніс старший лейтенант міліції Ігнатенко Н.С., погодив її начальник Суворовського відділення майор міліції Нетрик А.А, і затвердив начальник райвідділу підполковник Кошевий А.П. У самій постанові слідчого зафіксовано, що забрав ключі і техпаспорт працівник банку Сергій Миколайович, який повідомив, що автомобіль вилучається. Потім був складений акт прийому-передачі, у якому власник автомобіля відмовився підписатись. Отже, це не була добровільна передача, а примусове, причому незаконне вилучення транспортного засобу. Однозначно в постанові зафіксовано, що власник авто Руслан чинив не добровільні, а примусові вчинки, і тому в цьому випадку, пане Ігоре, якщо б ви захищали банк, то мабуть, програли б. Слід зазначити, що постанову написано російською мовою, що є також порушенням чинного законодавства щодо статусу державної мови і діловодства.

Федір Олексюк:

Я би хотів не погодитись з Ігорем Годецьким щодо того, якщо б у транспортному засобі були цінні речі чи великі кошти, то мабуть була б кримінальна справа.

29 травня минулого року я заїхав на 10 хв до магазину у своєму селі, а вийшовши з нього, нової Шкоди Октавії не знайшов. Машина була службовою, а підприємство, яке надало мені для користування, отримало її від ТОВ «Євролізинг». У машині знаходились численні важливі фінансово-господарські документи, ноутбук, на якому вівся бухоблік і 20 тис. грн. Причому гроші туди поставив за 5 хв до крадіжки, отримавши їх у цьому магазині у присутності кількох свідків.

Свідчення дали як свідки, так і особа, яка мені їх дала, однак міліція в цьому не вбачає складу злочину. Як з’ясувало слідство, «Євролізинг» без суду і слідства за допомогою запасних ключів зняв сигналізацію і вкрав автомобіль, а насправді представив фіктивний акт вилучення майна. На той момент жодного рішення суду у цій справі не було, як не було і великої заборгованості.

П’ять разів я оскаржував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, і всі ці рази її відміняли і знову одне і те ж саме писали. Останнього разу 4 місяці тому, її відмінили і до цього часу не прийняли процесуального рішення. Я вжив усіх можливих і не можливих заходів, у тому числі написав скарги від обласного управління до Міністра МВС. Усе повертається до Косова і там зупиняється. Скажіть, як можна не порушувати справу коли, ноутбук коштує 7 тис. грн і 20 тис. грн готівки? Це вже великий розмір, але за таких обставин проти фінансової установи кримінальну справу не порушено. У нас таке твориться свавілля, що, навіть якщо там був би мільйон, то навряд чи це б допомогло.

Ігор Годецький:

Пане Федоре, дозвольте не погодитись. За невеликим винятком депутати, окрім пана Юрія, і влада зараз у такий спосіб «виховують» суспільно активних людей. Щоправда, за рік, чи два цього «навчити» не можна.

Мойсей водив 40 років по пустелі ізраїльський народ, доки не змінилось ціле покоління, так і у нас: чим більше нас тиснуть, чим більше нас гноблять, тим швидше ми дозріємо до усвідомлення своєї гідності і почнемо цьому протиставляти свою позицію свідомого громадянина і активного учасника спільноти. На всі ці процеси треба дивитись оптимістично.

Погано, що з такої кількості запрошених від влади і депутатів прийшов тільки пан Кармазін, але, з іншого боку, прийшов, значить підніме ці питання у Верховній Раді. Також присутні преса і телебачення. І вони також внесуть свою лепту, інформуючи людей, і, дивись, на проблему зверне увагу Президент, Генеральна Прокуратура, МВС та НБУ. Щодо прокуратури, так та має обов’язок реагувати на повідомлення ЗМІ щодо злочинів. Погано було б, коли б усі мовчали…, а те що мало нас, так це питання часу. Будуть вибори, і, можливо, вже не один, а десятки, а може й сотні депутатів почнуть, щось реально вирішувати, а не вести балаканину. Ми повинні мати громадську позицію, а народний депутат має важелі і спосіб, як це винести на рівні влади держави і спробувати вирішити питання.

Руслан Кузьмін:

Пане, Ігоре, у прокуратурі мені зразу сказали, що це не наша компетенція. Це нам з дружиною відповіли, коли ми хотіли подати заяву за цим фактом до прокуратури, більше того, її в нас не прийняли.

Ігор Годецький:

Коли ви писали заяву до прокуратури, то треба було писати заголовок «Заява про факт злочину». Це дає перевагу в розгляді такої заяви і прийнятті рішення по суті, тому що, згідно з чинним законодавством, такі заяви розглядаються протягом 10 днів, а звернення громадян — протягом місяця. Крім цього, треба було б додати факт про бездіяльність посадових осіб, і тоді таку заяву прийняли.

Юрій Кармазін:

А в кого ви були на прийомі?

Руслан Кузьмін:

– Відносили до прокуратури Суворовського району м. Херсон.

Юрій Кармазін:

Є Закон «Про звернення громадян», і звернення, навіть усне, фіксується в журналі зверненнь, і посадова особа зобов’язана на нього реагувати. І ніхто в державі не має права відмовити в прийнятті будь-якого звернення, навіть якщо там написана маячня. До речі, в Україні побільшало людей, які мають психічні відхилення, але, незважаючи на це, навіть їхні звернення посадова особа не може залишати поза увагою.

Руслан Кузьмін:

Справа в тім, що наші проблеми на цьому всьому не закінчились, про це краще може розповісти моя дружина Вікторія.

Вікторія Кузьміна: ПриватБанк украв з мого рахунку кошти, які держава перераховує туди на утримання нашої дитини, якій на даний час один рік. 15 числа щомісяця я на соціальну карточку, яка відкрита в ПриватБанку, отримую кошти, коли я підійшла до банкомату, щоб їх зняти, на рахунку був нуль. Звернувшись до відділення банку, я отримала вичерпну відповідь: «Соціальні кошти банк списав на погашення кредиту». Я почала виставляти претензії банку, що за ці кошти я мала купувати харчування дитині, а вони не мали права забирати соціальні кошти. На що сказано мені: “Соціальними коштами гроші вважаються на рахунку соцзабезу, а на вашій карточці — це ваша власність, яку банк має право направляти на погашення заборгованості по кредиту.”

Юрій Кармазін:

– Я хочу сказати, що є дитина, яку слід тут врахувати, вона — також громадянин України. Цей маленький громадянин отримує від держави цільові кошти, і ці кошти не Вікторії, вони не підлягають ні під які санкції як з боку банку, так і з боку самих батьків. Однозначно, банк не мав права цього робити, і мені дивно чути, що такий поважний банк, як Приват, падає так низько, що вже останні сто гривень із соціальних виплат забирає на погашення кредиту. Я завжди думав, що це шанований банк.

Вікторія Кузьміна:

 — Я хочу додати, що коли я дала запит до банку й отримала виписку по соціальній картці та виписку по кредиту, то вияснила, що протягом останніх 6 місяців банк по 50 грн. щомісячно без мого відома і згоди списував на погашення кредиту.

Федір Олексюк

Це типова ситуація, і ми вже про це говорили ще в січні цього року, коли з стипендіальної картки круглого сироти Кивгили Сергія ЗАТ КБ «ПриватБанк» списав усю стипендію, або в матері-одиночки, яка має трьох малолітніх дітей, цей же банк забирав місячні виплати протягом тривалого часу, або в інваліда першої групи Мицканюка Миколая, який є батьком трьох дітей шкільного віку, забирались такі самі виплати по соціальній картці.

Віталій Черняховський:

Я уважно всіх слухав і мушу сказати ось що. Шановні друзі, треба поглянути в корінь цих усіх проблем. Щодо мене, то ніколи в житті в банк гроші не ставив, кредити не брав і будь-які банківські рахунки не відкривав. І основна причина не в тому, що я не мав можливості це зробити – я просто їм не вірю. Вважаю, що все, що пов’язано з фінансами і банками, є пасткою. У будь-який спосіб заманити людину у свої сіті, а потім з неї здоїти все, що тільки можливо.

Робиться це за рахунок великих відсотків, скритих комісій, нарахованих штрафних санкцій і пені. Реально законний бізнес з такими коштами вести неможливо, тим паче враховуючи наші податки. Такі кошти можна вкласти хіба що в наркотики, проституцію, торгівлю людьми чи в ігровий бізнес, який, слава Богу, заборонили.

Іншими словами, нічим нормальним займатись з такими кредитними коштами неможливо, а брати автомобіль, пральну машину чи телевізор під такі відсотки — це також у кінцевому результаті тягне стопроцентну переплату, і тому також не зрозуміло, кому це потрібно. Я вважаю, що вина лежить на рекламі, яка постійно підштовхує: купи, візьми, користуйся і, на перший погляд, здається, що все це задарма тобі дають. А ці акції: «нуль процентів річних», та ж це неправда, цілком зрозуміло, що через механізм комісій, надбавок, прихованих відсотків та інших інтриг банк своє отримує, а ми своє втрачаємо.

А візьміть будь-який споживчий кредитний договір: він написаний дуже дрібним шрифтом, написано багато і сильно заплутані умови, і, звичайно, простий громадянин у цьому не може пізнати пастки, а держава про це знає і дає можливість красти у своїх громадян через такі кредитні схеми кровно зароблені кошти.

Для прикладу, тільки тепер парламентарії проголосували за заборону видачі кредитів в іноземній валюті. А що, до цього часу про це ніхто не знав? Знали. Просто треба було на курсах нагріти руки і пустити з протягнутою рукою мільйони.

Федір Олексюк:

-Я хочу частково з Вами не погодитись:

По-перше, кредитами користується весь світ і це правильно.

По-друге, банки зробили владі добру послугу, бо цим навіженим кредитуванням, яке ми мали протягом 2006-2008 років, банки знівелювали соціальну кризу. Я, як позичальник, хочу сказати, що завдяки банкам для 70 відсотків людей стали доступні квартири, машини, побутова техніка, які в нормальних країнах світу є не предметом розкоші, а необхідністю. Саме не через рекламу, а через необхідність, а в деяких випадках через доступність кредитних коштів багато людей потрапили в цей капкан. Нам говорили, що курс падає і ще буде падати, нам говорили і частково це було видно, що є стабільність, і тому я особисто пішов на валютні кредити, як і інші позичальники. Не моя вина і не Руслана, і не мільйонів таких, як ми, що обставини так швидко змінились і стабільність стала такою хиткою.

Віталій Черняховський:

Я знаю одне, що всі церкви, особливо християнські і ті, які не є баричними, закликають людей до стриманості в речах, витрачанні коштів і розкошах. Більше того, забороняють залізати в боргову яму, закликають жити по своїх коштах. Я згідний, що цілий світ живе в кредит, але подивіться, до чого ми дійшли. 2008 рік і цей також показав, до чого приводить жага наживи і нестриманість у витратах. Рано чи пізно ця мильна бульбашка мала лопнути. І хоч запустили її не ми, а наслідки пожинаємо найбільше ми. Моя ідея така, що в цьому питанні треба навести порядок і серйозний контроль з боку НБУ. Для прикладу, щоб відбити у банків бажання видавати кредити будь- кому, слід ввести резервування коштів у НБУ. Видав 100 тис. на купівлю авто – таких же 100 тис. поклади на рахунок у НБУ. А то самі «впихували» будь-кому кредити, а тепер таким бандитськими методами забирають назад. Не треба було давати будь-кому кредити.

Юрій Кармазін:

 Я вважаю, що ми відходимо від теми, ми таким чином доходимо висновку, що банки взагалі не потрібні.

Віталій Черняховський:

Що стосується фіктивних рішень суду, про які ми ведемо мову, то я вважаю, що на законодавчому рівні слід заборонити банкам втягувати людей у барижні та фіктивні схеми. Слід законодавчо дати визначення шахрайству в банківській сфері, зокрема заборонити безпроцентні кредити, можливість без суду забирати майно, чинити моральний тиск, у тому числі за допомогою таких фіктивних рішень

. І останнє. Юрію Анатолійовичу, антиколектори «Вашої Надії» неодноразово звертали увагу на свавілля кредитних спілок, їх шахрайські дії і потребу заборонити їх діяльність. Це взагалі «контора» по знищенню українського народу. Якщо банки мають хоч якийсь контроль і регулювання НБУ, мають серйозний статутний фонд у мільйони валютних одиниць, то кредитні спілки користуються повною безконтрольністю.

Відкрити кредитну спілку можуть два — три «бариги», і процес пішов. Фактично і банки, і кредитні спілки залучають вклади, і ті, і другі видають кредити. Тільки банки платять податки, а кредитні спілки залучають під 36 відсотків, а видають під 60-70 відсотків річних. При цьому це неприбуткові стуктури. Та де таке видно? Це ж повний абсурд. Чому люди мають будь-які проблеми щодо депозитних вкладів чи кредитів? Так тому, що ніхто їх не застерігає про небезпечні шахрайські схеми. Більше того, влада стає на бік цих шахраїв і їм потурає. У мене конкретне до вас запитання: “Як ви ставитесь до ідеї заборони кредитних спілок?”

Базилєва Тамара:

Я з Рівненської області, колишній працівник ЗАТ КБ «ПриватБанк», отримала, як і багато тут присутніх, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ. Що цікаво, що рішення прийшло по кредитній картці, яку я не отримувала. Мене цей лист сильно здивував. Тут написано, що банк подав на мене в суд 23 березня 2009 року, а на штампі канцелярії стоїть дата 21 березня. Банк навіть тут не спромігся проконтролювати послідовність дат. Я написала апеляційну скаргу до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ і отримала звідти відповідь, що отримане мною рішення фіктивне. Я подала заяву до Дніпропетровської обласної прокуратури за цим фактом і також отримала відповідь, що прокуратурою розслідується з цього приводу кримінальна справа.

Кілька слів хотіла б сказати з приводу моєї роботи. До 15 червня 2009 року я певний час працювала в ПриватБанку і можливо якщо б це стосувалось тільки мене, то я б промовчала, але в такій самій ситуації опинилось близько 700 колишніх співробітників банку. Мова йде про працівників, які працювали в центрі персонального обслуговування. Колись їх протягом останніх двох років поспіхом відкривали, а тепер протягом двох днів так само поспіхом закрили. Причому в одну мить нам відмовили в оплаті оренди, відключили корпоративний зв’язок і всіх викинули на вулицю. Хто не хотів йти добровільно, звільнили за статтями. Мене звільнили нібито за прогули, при цьому з дуже великим скандалом.

Я, як це передбачає законодавство, мабуть, одна з усіх звільнених, змогла за актом здати посаду та передати за актом матеріальні цінності. Багато працівників цього не змогли зробити і тепер замість розрахункових платять недостачу комп’ютерної, копіювальної техніки та телефонів, яких вони не мали кому передати, залишили на робочому місці, а тепер це недостача.

Ігор Годецький:

– Чи можна подивитись на ваше рішення, що прийшло із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ. Питання в тому, що за таким документом ніякої відповідальності ніхто нести не буде. Це робили професіонали, які фактично безнаказанно витерли об вас та об тисячі таких ,як ви, ноги. Пояснюю чому: вони скажуть:“ Шановна, та ви з глузду з’їхали, це з першого погляду видно, що це проект, а не рішення. Дивіться:23.03.09 р. банк звернувся в суд, а 21.03.09 р. винесено рішення, це явно проект, а не рішення. У шапці цього рішення не вказано, хто суддя, хто секретар, тут немає прізвища судді, ви навіть не зможете моральну шкоду отримати. Ви просто виставите себе на посміховисько, скажуть, що ви читати не вмієте…”

Юрій Кармазін:

– Пане Ігоре, ви знову робите не ті речі. Я переконаний, що всі ці документи мають однакові методології. Я хочу зауважити, що мене ніхто не попереджав про предмет дискусії на «круглому столі», крім того, що я отримав листа від вас, шановний пане Федоре. Я просто вирішив, що треба все відкласти, що було заплановано, але бути тут, бо це надзвичайно важливе питання.

– Те, що я побачив, що так підробляються рішення суду і що на це ніяк не реагує ні Національний банк, ні Прокуратура України, це просто страшно. Людині нічого не треба доводити: в неї має бути конверт від рекомендованого листа, у якому прийшло таке рішення, і лист ПриватБанку. На цьому фірмовому конверті ЗАТ КБ «ПриватБанк» є персональні дані особи, а потім цей оригінал потрібно надати для порушення кримінальної справи. Це повністю причинно-наслідкові зв’язки, і вона не з’їхала з глузду, бо тут є її персональні дані і тут написано, що її кредит 3347 грн, 500 грн вони ще беруть за послуги адвокатів і 45 грн – судові витрати, які вони вписали для надання вигляду законності цьому документу. Але, однозначно, ПриватБанк іменем суду і «Іменем України» уже скористався. Я думаю, що банк спаплюжив не «Ім’я України», а спаплюжив своє ім’я і те, що зараз це стало відомо і це вже робиться, бачу, по всій Україні: це Херсон, це Рівне, це Дніпропетровськ та інші, тобто вся Україна. І, як мені сказав пан Федір, є ще з інших регіонів ці листи.

– Тому я буду вимагати:

  1. Встановлення учасників цієї організованої злочинної групи, що існує в банку.
  2. Арешту учасників цієї злочинної групи.
  3. Притягнення посадових осіб до відповідальності за невжиття заходів.
  4. Позбавлення ліцензії ЗАТ КБ «ПриватБанку».

Що стосується вас, пані Тамаро, і всіх інших працівників, які в такий спосіб звільнені, то на вас розповсюджується дія трудового законодавства, де передбачено завчасне попередження працівника про звільнення, виплата вихідної допомоги, тому всі ці порушення треба оскаржувати в суді і вимагати матеріальної та моральної компенсації. Я переконаний, що суд буде на вашому боці. Безумовно, я хочу сказати, що я по Рівному займаюсь судами, бо моя посада — це заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правосуддя.

Саме по Рівному в нас стоїть шалене питання, там зараз мають головою суду затвердити пана Дзинцюка, щодо якого люди правильно ставлять питання, що йому до суду не можна підходити, а не те, що призначати головою суду. Це питання на даний час у Верховному Суді вирішується, а в Комітеті створена спеціальна комісія з цього приводу, очолює її депутат Лабунська, яка кілька разів їздила до Рівного, я також з цього приводу туди їздив.

Ігор Годецький:

Я не можу підтримати пана Юрія. Не звертайтесь до суду — ви не виграєте в суді нічого.

Базилєва Тамара:

Виграю.

Ігор Годецький:

– Ні. Ви згаєте час і нічого не виграєте, і я поясню чому. У суді може виграти лише юрист, який отримає потім з вашого відшкодування свій гонорар. Лише тоді, коли громадяни віддадуть вирішення цих усіх питань юристам, тоді професіонал зможе виграти від вашого імені і цю справу й інші.

Ви не забувайте, що суди створені для того, щоб простого громадянина «затаскати до смерті». Кожний має займатись своєю справою. Передавши юристам судові справи, ви як громадянка і вам подібні повинні прийти і сказати: “Пане Ющенко, ви організували корупцію в цій країні, і я вірила в це до того, поки ви не затримали Зварича, тепер я вірю, що ви проти корупції.” Вийти до Нацбанку і сказати: “Пане Стельмах, ви організували особисто такі листи, тому що ви не сказали нічого проти, коли про це вся країна говорить. Ми будемо вірити в це до тих пір, поки ви не засудите цей позор і не покараєте ПриватБанк.”

Їм треба про це нагадувати. І такі обєднання, як наше, трохи «поскубали» протестами НБУ, і він почав діяти, почав займатись тими банками, що розоряються, та зробив інші кроки. Ви, як громадянка, тільки такими речами змусите посадовця діяти, а він може тільки із ЗАТ КБ «ПриватБанком» розправитись.

Ви подивіться: уся країна знає про ці листи, а Рада не знає, депутат вперше побачив це тут на «круглому столі». Тому, панове, громадянське суспільство формується лише тоді, коли люди виходять і розказують про свою позицію. Я, як юрист, скажу вам, що можна порушити кримінальні справи за різними статтями, але довести в суді можна, мабуть, тільки нечесну підприємницьку діяльнсть, яка не є кримінальним злочином.

Тут питання в іншому: багато банків мали успіх і клієнтів через довіру до них з боку цих клієнтів. Це індивідуальна довіра, яка досягається не одним днем.

Для прикладу, я працюю під своїм іменем «Адвокатське бюро Ігора Годецького» і, якщо я хоч десь раз помилюся, то на мені поставлять хрест. Саме втрата цієї довіри — найбільша втрата банку як фінансової установи. Криза закінчиться, але чи зникне недовіра до таких установ, які скомпроментували себе у період кризи.

Запитання кореспондента Першого національного каналу Вікторії Бойко:

Що робити людям, які отримали таке фіктивне рішення суду? І ще, чому банк вдався до таких кроків, що ці клієнти не платили і який термін?

Федір Олексюк:

Я спробую відповісти на ваше запитання. «Ваша Надія» на даний час представлена у 8 областях України і до нас звернулось понад 150 клієнтів з питаннями, пов’язаними з отриманням фіктивних рішень Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ. Однак є неперевірені дані, що таких листів відправлено близько 30 тисяч, крім того, в інтерв’ю одному із каналів представник ПриватБанку заявив, що таких листів ще заготовлено 120 тис. для відправки клієнтам.

У чому тут серйозна заковика? В основному ці фіктивні рішення стосуються карткових рахунків карток «Подія», «Універсальна», «Метро», «Товари в розстрочку» та «Голд». Ці картки, коли вони видавались банком, були як рекламна акція «ПриватБанку» і тому видавались з порушенням ст. 1055 Цивільного Кодексу, тобто без оформлення типового кредитного договору. Саме через це такий правочин є по своїй суті нікчемним, а тому в судах, коли банк пробує стягнути таку заборгованість, то в основному вони їх програють, за умови, що з боку позичальника виступають фахівці, які ці «підводні камені» знають. Тому банк вдався до такого шахрайського способу, як розсилання фіктивних рішень Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ.

Як приклад, наведу справу нашого клієнта Петрика. Узяв він кредитну картку «Універсальна» на 6 тис. грн, а виставили йому 10 тис. грн , не платить він 4 місяці. Можлива така арифметика ? Ні.І таких прикладів дуже багато є. Є факти, коли людина взагалі не брала кредит чи брала набагато меншу суму, але як висновок можна сказати: це є заборгованість, яку клієнт не платив від 2 місяців до півроку і більше.

Ігор Годецький:

На минулому тижні по багатьох каналах показували, що робити: я пішов до Комітету по захисту прав споживачів, звернувся із заявою дати висновок про законність кредитного договору. Представник захисту прав споживача пішов до банку, отримав кредитний договір, і було зроблено висновок: кредитний договір не відповідає чинному законодавству України, а, отже, такий договір у суді визнається недійсним. 99,9 відсотків усіх кредитних договорів є односторонніми і укладені з порушенням багатьох законодавчих актів України. На жаль, законодавча влада не надала Комітету захисту прав споживача вагомих важелів впливу на порушників, однак їхній висновок є повним доказом у суді недійсності договору, і відповідно застосування всіх правових наслідків, що настають після визнання кредитного договору, недійсним.

Я вважаю, що банкіри визнають мову економічного на них впливу, тобто мову гаманця. Якщо б був механізм серйозних фінансових санкцій за такі правочини чи за такі фіктивні рішення, ось тоді банкіри задумались би, чи варто так робити.

Якщо ви звернули увагу, від нашого «круглого стола» підготовлено звернення до Президента України, Верховної Ради та Національного банку України, де є важливий і жорсткий ультиматум банкам: Ми заявляємо про початок всеукраїнської акції «Що посіяли, те й пожинаєте, або НІ свавіллю капіталу і бездіяльності влади». У рамках цієї безстрокової акції всі ті банки, які замішані в протиправних діях проти клієнтів, співпрацюють з колекторними компаніями, відчують на собі ігнорування їх інтересів з боку позичальників та клієнтів банку. Їм оголошується бойкот на оплату кредитних зобов’язань та будь-якого іншого обслуговування в цих банках.

Запитання кореспондента Першого національного каналу Вікторії Бойко:

Пане Руслане, а скільки часу Ви не платили кредит ?

Руслан Кузьмін:

Після того, як почалась криза, я не міг виплачувати повністю і тіло кредиту, і відсотки, але платив кожного місяця, платив від ста до двохсот доларів, хоч,мав би платити 328 доларів.

Запитання кореспондента Першого національного каналу Вікторії Бойко:

Чи ви такий графік погоджували з банком чи ні ?

Руслан Кузьмін:

Тільки в усній формі із службою безпеки банку. Ми звертались з проханням зробити реструктуризацію кредиту, однак банк постійно нам відмовляв, а в той день, коли забрали автомобіль, з банку зателефонували і сказали, що згідні зробити нам реструктуризацію кредиту, тільки для цього треба оглянути заставне майно. Таким обманним шляхом у нас забрали авто.

Юрій Кармазін:

Що робити, коли отримали таке рішення?

Перше, рішення «Іменем України», яке надсилається людям, це є сфальсифіковане рішення, яке до кінця назвати рішенням не можна, бо на ньому відсутнє прізвище судді, але «Іменем України» вони пишуть. Далі вони пишуть персональні дані позичальника: прізвище, ім’я та по батькові, персональні дані, що стягнути і так далі, і на звороті написано: «канцелярія», тобто відмітка канцелярії, «Дніпропетровськ канцелярія», але не написано, який суд. У шапці рішення написано «Жовтневий районний суд», а на звороті тільки «канцелярія», тобто ніби це рішення відправляв секретаріат.

Люди абсолютно правильно роблять, що звертаються до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи. Щодо деяких позичальників, є відповідь голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ п. Олійника , який пише, що ніякі подібні рішення не виносилися і банк до суду не звертався. Суд сам звернувся до Прокуратури Дніпропетровської області про порушення кримінальної справи на підставі ст. 358 Кримінального кодексу України.

Як автор Кримінального кодексу України, який поклав три роки життя, щоб його прийняли, я можу сказати, абсолютно реально за цією статтею притягнути до кримінальної відповідальності за цим фактом. Крім цього, я просив би тих людей, що стали жертвами таких фіктивних рішень, звертатись не тільки до прокуратури, але й до Національного банку України з наданням копій фіктивних рішень, листа банку та відповіді голови Жовтневого районного суду. Національний банк України зобов’язаний позбавити ЗАТ КБ «ПриватБанк» ліцензії за такі порушення.

І останнє, я хочу вам ексклюзивно для ЗМІ вперше показати відповідь Президента України мені, депутату Верховної Ради України на депутатське звернення чотирьох депутатів Кармазіна, Сухого, Ляшко і Голуба, яке оголошене було на сесії Верховної Ради України, тобто це було звернення представників чотирьох фракцій Верховної Ради, які звернулись із запитом до Президента України, навели факти порушень банків, але тут був згаданий Укрпромбанк, Родовідбанк, Банк “Київ” та Банк “Надра”, але не було ПриватБанку, бо ми протиправних фактів з боку цього банку на момент подання звернення ще не мали.

У цьому зверненні ми поставили питання про звільнення Голови Ради Національного банку Стельмаха. Президент нам відповів:“ Місія МВФ позитивно оцінює діяльність Національного банку і він в цілому дає добру оцінку діяльності НБУ і не бачить підстав для звільнення пана Стельмаха з цієї посади.”

Що ми зробили далі: мною зареєстрована низка законопроектів, це, зокрема, законопроект 4024 «Про внесення змін до Закону України», «Про Національний банк» щодо заходів із забезпечення прав споживача», тобто всі ті речі, де ображаються наші споживачі, в цьому законопроекті висвітлені.

Зокрема, мова йде про недопустимість «відкатних» схем для НБУ, а з цією метою передбачається декларування майна не тільки членів правління Національного банку України. Ми вже знаємо, щоправда, не знають цього громадяни, що Нацбанк своїм співробітникам видає мільйонні кредити за рахунок держави і про це мало хто знає, тому що вони не допусакають розголошення, прикриваючись банківською таємницею.

Далі ми зробили наступне: дали запит до Міністерства юстиції України, щоб вони перевірили ті інструктивні листи і накази, які прийняв ряд банків.

Що зробило Міністерство юстиції? Мінюст за нашим запитом затребував у НБУ його документи. Ось відповідь міністра юстиції мені особисто:“ В звязку з цим Міністерство юстиції України звернулось до Національного банку з вимогою відкликати зміст і застосування листа НБУ від 6 грудня 2008 року №22310/946, який фактично заборонив банкам робити дострокове повернення депозитних вкладів, оскільки вони вкладені в довгострокові кредити та інші активи банкі”в.

Міністерство юстиції зреагувало на запит, і є результат. І зараз я звертаюсь до всіх, хто брудом поливає депутатів. За таким, з першого погляду, невеликим результатом стоїть колосальна робота, адже довелось відслідковувати всі ті точки, де було зіткнення із законом, звірили їх за зверненням громадян і зробили ці кроки, у такий спосіб обклали НБУ просто прапорцями.

Інше питання, що поки що покриває Голову Національного банку сам Президент України, і ви це добре розумієте, для цього я вам продемострував відповідь Президента на наше звернення.

І Національний банк уже мав зреагувати на такі дії ЗАТ КБ «ПриватБанку», якщо вже так багато випадків по Україні. Такої реакції немає, а тому я буду звертатись сам до Національного банку про позбавлення ПриватБанку ліцензії. Тому що це вчинило не одне відділення, адже мова йде і про Рівне, і про Херсон, і Дніпропетровськ, і багато інших регіонів.

Мова повинна йти про комплексну перевірку ПриватБанку. До цього ПриватБанк ніде не звучав, а от завдяки громадській організації антиколекторів та правозахисників «Ваша Надія» я, наприклад, уперше почув про те, що існує така серйозна проблема. Я хочу вам подякувати за громадянську позицію, що ви акумулювали цю проблему від людей і надали розголошення. Дякую і засобам масової інформації, які також не стоять осторонь, а висвітлюють ці питання, тому я вважаю, що загальними зусиллями ми вирішимо цю проблему. Це — питання комплексного вирішення і відповіді простої як двері, не буває.

Усі зміни до законодавства, які вношу я, інші депутати, що не пов’язані з банківською системою, блокуються. У нашій же фракції НУНС є пан Аржавітін, виконує лобістські функції банків, бо має відношення до цього.

Банки делегували своїх людей до Парламенту для того, щоб лобіювались саме їх інтереси, тому я погоджуюсь з думкою, що з ними важко боротись, але, незважаючи на це, їх треба виводити на чисту воду.

Сьогодні всіх потерпілих громадян, які знаходяться в цій залі, прошу надати копії документів, і мною буде подано звернення про порушення кримінальної справи і позбавлення ПриватБанку ліцензії, щоб більше «Іменем України» такі речі не творили. Це буде конкретне реагування і конкретний результат нашого «круглого столу».

І такі постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, я це говорю як радник юстиції 3-го класу, є незаконними, необгрунтованими. Відмова Прокуратури Херсонської області необґрунтована, і я буду ставити питання, якщо цього захоче Руслан Кузьмін і звернеться до мене з відповідним зверненням, про відповідальність прокурора Херсонської області за те, що так ставиться до звернень громадян.

Запитання кореспондента Першого національного каналу Вікторії Бойко:

– То що ж все — таки робити тим, хто отримав такі фіктивні рішення?

Юрій Кармазін:

Зразу звертатись із заявою до прокуратури про порушення кримінальної справи. У випадку, якщо немає реакції чи реакція така, яку вже отримав пан Руслан, звертайтесь до депутатів Верховної Ради, зокрема я, як спеціаліст у цій галузі, зроблю аналіз такої постанови і буду звертатись до міністра ВС про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, які виносили такі постанови.

На превеликий жаль, у мене є дані, що правоохоронні органи бояться банків, а в деяких випадках перебувають у повній залежності від них. Окремим керівникам правоохоронних органів просто дають неофіційні ставки, щоб ті лобіювали їх інтереси. Про технічну допомогу чи спонсорську допомогу самим відділенням мова тут не йде, це само по собі є поголовно.

Якщо все це не допоможе, будемо ініціювати створення слідчої комісії Верховної Ради, щодо цих і подібних випадків. Але спочатку треба вжити заходів, прописаних у законодавчих актах: Прокуратура, НБУ, міліція, а потім уже і вище. От зараз все це, що я сказав, буде мати результат через днів 20, раніше технологічно це неможливо, адже мова йде не про один-два факти, а про масові порушення, як ми сьогодні чули, близько 30 тис., а я думаю, що, можливо і більше, оскільки це ніхто до кінця відслідкувати не може, хоч насправді в НБУ є відділ банківського нагляду, який мав би це все відслідковувати і реагувати. Як бачимо, він цього не зробив.

Я би хотів додати, що коли звернувся Міністр юстиції України до НБУ з приводу тих звернень, про які я говорив, то НБУ навіть йому надало тільки витяги з Постанов НБУ, мотивуючи це банківською таємницею. Ось таким павутинням таємничості сьогодні обплутаний Національний банк, але це буде змінено, я надіюсь. Банківська таємниця, за яку зараз усі ховаються, має бути зменшена, це перше. І друге, товариства з обмеженою відповідальністю не мають права засновувати банки, треба змінювати законодавство і робити все прозорим.

Володимир Грінченко:

Я — керівник Херсонської громадської організації антиколекторів та правозахисників «Ваша Надія», хочу сказати, що не тільки ЗАТ КБ «ПриватБанк» розсилає такі фіктивні рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. До нас звернулась жителька Херсона, яка такі аналогічні документи про, які ми сьогодні говоримо, отримала від ЗАТ «Акцент-Банк». Відповідно ми звернулись за роз’ясненнями до голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ, до Прокуратури Дніпропетровської області.

Ігор Годецький:  Ну це вже менші банки переймають передовий досвід у ЗАТ КБ “ПриватБанк” .

Валерія Андросова:

У мене була така ситуація з банком. Маю нерухомість, що приватизована на мене, мій батько, який зі мною не живе вже 15 років, під неї взяв кредит. Звичайно, що я згоди ні на кредит, а ні на заставу майна не давала.

Пройшло кілька років, і мені приходить документ, що за рахунок моєї нерухомості банк має намір погасити заборгованість по кредиту мого батька. Причому ми живемо в Донецьку, а рішення приходить із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ

Звичайно, можна було б найняти адвоката чи юриста і воювати з банком, але для цього треба викласти чималі кошти. Я діяла таким чином: звернулась до центрального офісу ПриватБанку, до Апеляційного суду м. Дніпропетровськ і до Генеральної Прокуратури України. До цих інстанцій я звернулась одночасно.

Я вже отримала відповідь з усіх установ. Першою відповіла мені прокуратура. Перед моїм від’їздом до Києва на «круглий стіл» прийшов лист із Дніпропетровської прокуратури, що розслідування кримінальної справи за цим фактом іде до завершення, тобто вони знайшли людину (мого батька), який брав кредит, до речі, він не збирається платити і не платить уже 3 роки. Із суду прийшла аналогічна відповідь, що її озвучив Юрій Кармазін, тобто банк до суду не звертався, і суд такого рішення не виносив. Я хочу сказати, що на звернення реагують нормально, повідомляють про перебіг розслідування і , відповідно, якщо звертатись, то можна добитись і в нашій країні правди.

Ігор Годецький:

Ваш випадок — це скоріше виняток із правил. В основному іде все не так гладко, як ви кажете. На відміну від пана Юрія, я не бачу перспективи розвитку кримінальної справи за фіктивними рішеннями як шахрайство, скоріш за все, це нечесна підприємницька практика, і я не знаю (це мені зараз думка прийшла) що, ймовірно, можна притягнути до відповідальності за статтею“ Дезорганізація діяльності державних установ”.

У даному випадку така кількість фіктивних рішень дезорганізовує роботу Жовтневого районного суду, який зобов’язаний усім відповідати, що такі рішення не виносив; прокуратура, що мусить дати процесуальне рішення на такі заяви, які нічим іншим як піар-акцією не назвеш. Тут є більша перспектива притягнути до відповідальності тих, хто дав «добро» на такі акції. Хто виділив кошти на це, а кошти тут немалі, адже кожний лист коштує десь біля десяти гривень, а їх тисячі.

Ось тут і виникає питання: за кожну тисячу відправлених листів банк виклав десять тисяч гривень, а це кошти, які включені у валові витрати банку і в такий спосіб не потрапили під оподаткування.

Результат цього- дезорганізація діяльності державних органів, нечесна підприємницька практика щодо клієнтів і підрив авторитету влади. Єдине – хто це має подати: якщо подадуть депутати, то це правильно, якщо порушить прокуратура, то це також правильно, а якщо ніхто це не зробить, то це означає, що влада разом з банком це й організувала.

Пане Юрію, скажіть, будь ласка, чи можливо притягнути до відповідальності за дезорганізацію діяльності державних органів та підрив авторитету влади?

Юрій Кармазін:

Будь-який злочин є підривом авторитету влади. Шахрайство є також різновидом дезорганізації влади, оскільки створюється видимість судових правочинів, які не розглядались і не приймались судом.

Федір Олексюк :

 Хочу підбити попередні підсумки нашого «круглого столу». Нами прийнято і підписано усіма учасниками звернення до Президента України, Голови Верховної Ради та Національного банку України.

Перед Президентом ставиться питання захистити від зазіхань на конституційний устрій, оскільки приватна структура підміняє судову владу, чим фактично порушує Конституцію.

До Голови Верховної   Ради звертаємось: створити слідчу комісію Верховної Ради, яка б дала правову оцінку цим фактам і законодавчо запобігла повторенню подібних випадків у майбутньому.

До Національного банку України звертаємось: провести перевірку цих фактів і в разі їх підтвердження позбавити ЗАТ КБ «ПриватБанк» ліцензії.

До цих звернень ми додамо копії всіх документів, які у нас є, а їх набагато більше, ніж тут присутніх учасників.

Запитання кореспондента, який не представився:

Ви оголосили про бойкот банкам, які порушують Конституцію України та співпрацюють з колекторами, які з цього приводу плануються акції?

Федір Олексюк :

Ми закликаємо людей не просто не платити, а не платити тим банкам, які порушують конституційні права громадян, яких в інший спосіб неможливо захистити, бо влада в цьому не допомагає і співпрацюють з колекторами.

Нами ще в січні оголошено антирейтинг банківських установ, і цей антирейтинг ми сьогодні оприлюднили. Там є 10 банків, до того списку треба додати ЗАТ «Акцент-Банк», про який ми дізнались тільки тут на «круглому столі».

Ми не просто закликаємо не платити і не користуватись послугами цих банків, ми даємо методику, як це робити.

1. Направте листа банку такого змісту: «Керуючись ст. 32 Конституції України, ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», заявляю про  категоричну відмову щодо надання моїх особистих даних третім особам (у тому числі колекторним компаніям ), які стали відомі вам за умовами  кредитного договору № 444 . від 20 листопада 2007р. Також повідомляю, що в разі вашої співпраці з колекторними компаніями вам необхідно це припинити, оскільки така співпраця порушує мої конституційні права. Крім цього, я буду вимушений оголосити бойкот , тобто не буду виконувати зобов’язання за кредитним договором зовсім до тих пір, поки банк не припинить співпрацю з колекторами і не перестане порушувати мої конституційні права». (лист треба направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, не забудьте залишити собі копію цього листа).

2. Зверніться до антиколекторних компаній чи юридичних фірм з питанням визнання в суді вашого кредитного договору недійсним. Підстав для цього достатньо.

3. Готуватись до наслідків оголошеного бойкоту і розпочатого судового процесу про визнання кредитного договору недійсним.

Платежі банку слід припинити платити напряму, бо вони все одно мають наступну методику списання:

—          пеня і штрафні санкції;

—          відсотки;

—          тіло кредиту.

При визнанні кредитного договору недійсним Вам треба буде повернути тільки тіло кредиту і в деяких випадках відсоток за користування чужими коштами, який набагато менший, ніж відсоток за кредитним договором.

Щоб це зробити, треба звернутись до нотаріуса, і скориставшись умовами ст. 537 Цивільного кодексу, проводити цільову сплату тіла кредиту через депозитний рахунок нотаріуса. Звичайно, нотаріус бере незначну комісію, але це краще, ніж пеня, штрафні санкції та відсотки.

Коли з допомогою юристів-антиколекторів в суді кредитний договір буде визнано недійсним, то суд зарахує внесені кошти на депозит нотаріуса як Ваше реальне погашення тіла кредиту. Відповідно спише пеню та штрафні санкції в обов’язковому порядку, а відсотки повністю за певних обставин, що будуть відомі тільки при розгляді справи і залежатимуть від юридичної «підкованості» вашого представника і представника банку.

Слід додати, що, навіть, якщо договір не визнають недійсним (що малоймовірно, бо наявні всі підстави) то Вам треба знати, що згідно зі ст. 258, п.2 ЦК України, позовна давність за вимогами щодо сплати недоутримки (штрафу, пені) становить один рік.

Отже, як кажуть у народі «Клин клином вибивають», або «Який привіт — така і відповідь», або «Що посіяв — те і пожнеш»

У цьому нас підтримало вісім регіонів. Звичайно, що це не будуть якісь мітинги чи пікети, це буде у вигляді дружнього листа: починаймо акцію у вигляді естафети: сіємо інформацію скрізь, де тільки можливо, і в такий спосіб по Україні піде акція:: «Що посіяли, те й пожинаєте, або НІ свавіллю капіталу і бездіяльності влади». Для цього треба забути український менталітет «моя хата скраю» і передавати один одному інформацію, навіть якщо комусь вона і не потрібна.

Ігор Годецький:

Прошу засоби масової інформації роз’яснити людям, що треба:

—          звернутися до суду про визнання недійсним кредитного договору і при подачі позову подати клопотання про забезпечення позову, у якому просити суд заборонити на час розгляду, (а ви знаєте, у нас суди «працюють швидко» , а тому банк це відчує) заборонити будь-які дії в тому числі сплату відсотків, тіла кредиту і заборонити банку будь-які дії щодо стягнення кредиту чи заставного майна.

—           Ми маємо, як прості громадяни, цивілізовані шляхи, як змусити банки рахуватись з нами . Вони розсилають вам масово фіктивні рішення і погрози різного характеру, а ви повинні на це відповісти десятками тисяч звернень до судів, скарг в НБУ і прокуратуру.

—           Що було з чорнобильцями, яким перестали платити?: Були десятки тисяч судів тут і кілька десятків у Європейському Суді, і влада вже не ризикує їх чіпати і не платити.

—           Згадайте вчителів, яким не давали доплати до їхніх пенсій, і там той самий сценарій: десятки тисяч позовів, у тому числі в Європейський Суд, і вони свого добились.

—           Згадайте військових пенсіонерів, їх дурили, дурили і платили їм занижені виплати, що сталось: по Києву тільки 20 тисяч судових рішень пройшло, і їм відшкодували ці гроші.

—           Панове, поки громадяни не покажуть, що це запит суспільства, доти ані депутати, ані влада палець об палець не вдарить.

—          Стосовно того, на яких підставах визнавати кредитний договір недійсним: є ст.215 і ст. 203 Цивільного Кодексу, яка дозволяє визнати договір недійсним, якщо він укладений усупереч вимогам законодавства та моральним принципам суспільства. Є велика кількість законів, які регламентують діяльність банків і умови кредитного договору. Ви берете свій кредитний договір і починаєте його аналізувати:

1. Сто відсотків кредитних договорів є односторонніми. І я хочу сказати, що Міністерство юстиції з нотаріусами працює дуже чітко і дає їм повну регламентацію дій, тобто на кожну нотаріальну дію є типовий документ, і спробуйте нотаріуса вмовити відійти від цього шаблона.

Та ніколи в світі, навіть якщо ви будете давати великі гроші, просто ліцензія нотаріуса дорого коштує, а за порушення цих приписів нотаріус може позбутись її.

А тепер виникає питання: що заважає Національному банку з тими колосальними коштами, які вони мають, розробити на кожний випадок типовий кредитний чи депозитний договір. І зобов’язати банкірів під погрозою втрати ліцензії дотримуватись цих договорів.

Однак цього не зроблено, і тому всі без винятку банки придумують такі речі в кредитних договорах, що там законом і не пахне.

2. Згідно зі ст. 6 Закону «Про банки і банківську діяльність» і згідно з Господарським кодексом України, банки, які ведуть господарську діяльність, повинні діяти на свій страх і ризик, тобто кредити повинні видаватись не на ваш ризик, а на ризик банку. Валютні коливання також повинні цікавити не клієнта, а банк. У жодному договорі цього немає, і тому ви про це маєте заявити в суді та ставити питання, що цей договір недійсний.

Особа, яка брала кредит, відповідає тільки заставним майном, повторюю не всім майном, а заставним майном, а все решта – проблеми банку.

3. У  ст.524 Цивільного Кодексу України сказано, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Еквівалент лише може викладатись в іншій валюті, тобто для прикладу якщо людина взяла кредит 1000 доларів США, то в договорі не повинно бути написано: «Банк надає Позичальнику кредит в сумі 1000 доларів США», а має звучати так: «Банк надає валютний кредит, в сумі 5050 грн, що дорівнює еквіваленту 1000 доларів США».

Саме тому гасити кредити ви маєте право за тим курсом, по якому ви брали в 2005 чи 2007 році, і то в гривні, а не за теперішнім курсом у доларах. Це, знову ж таки проблеми банків, а не ваші, що долар виріс.

Знову ж таки закон говорить, що якщо договір визначений у валюті, то на території України вона переводяться в гривні за курсом НБУ. Це означає, що навіть без звернення до суду про визнання недійсним договору ви з існуючим договором приходите до банку і кажете:“ Я хочу заплатити валютний кредит у гривнях за курсом НБУ на дату платежу, як це передбачено законом”. Вони, звичайно, відмовляться взяти у Вас ці кошти, а ви відмовляйтесь платити або починайте платити через депозит нотаріуса, як про це сказав пан Федір.

4. Слід звернути увагу на Цивільний кодекс – статті 1, 3 та інші, які кажуть про рівність сторін у договорах. Усі ваші договори – односторонні, саме ви, як позичальник поставлені в нерівні умови. У вас 15 пунктів обов’язків, а у них тільки один – дати вам кошти. Ви штрафні санкції маєте сплачувати за всіма, всіма питаннями, а вони – жодних. Це є ще одна підстава визнати договір ваш з банком недійсним в суді.

5. Закон чітко передбачає, що вас повинні повідомити до підписання кредитного договору про декілька схем кредитування, причому повинні зробити це в письмовій формі. Ця норма діє з травня 2007 року, і з цього приводу є навіть роз’яснення НБУ. Цього ніхто не робив і не робить, а це є підставою для визнання договору недійсним.

6. Банки- це підприємства, які підпадають під Закон України «Про захист прав споживача», а в цьому законі ст.11 говорить про те, що ви і я лохи, тобто ми не розуміємось в електротехніці, чи автомобілях, коли їх купуємо, а тому продавець повинен надати всю інформацію щодо товару чи послуги.

Послуга чи товар повинні бути для нас безпечними, а тому, якщо банк надав фінансову послугу, яка для вас чи для мене небезпечна, то банк за це повинен нести відповідальність. Це те ж саме, коли б ви прийшли до перукарні і сказали:“ Зробіть мені таку-то стрижку”, а перукар відповідає: “Я тобі стрижку зроблю, але при цьому можу тобі відрізати вухо чи порізати шию”.Почувши це, ви, мабуть, не сядете в крісло такого перукаря.

Так само і банк зобов’язаний був попередити вас про ймовірну небезпеку, яка виникне при отриманні кредиту. Зверніть увагу на свої кредитні договори, хіба ви знайдете там про валютні коливання і валютні ризики. Ні, там цього у вас немає, а це означає, що вас не попереджено про цю небезпеку, яку відчули всі позичальники, що отримали кредит у валюті. Не попередили, значить, винен банк.

Цей договір визнають недійсним у суді, а враховуючи те, що все це сталось з їхньої вини, бо ви споживач і не зобов’язані знати це, ви можете не тільки не платити відсотки банку, але й заплачені відсотки зарахувати в тіло кредиту, а також клопотати у суду визначити спосіб погашення тіла кредиту, що залишився.

Суд має можливість своїм рішенням розписати вам цей кредит так само не на рік і не на два, а виходячи із вашого фінансового стану й обставин, що склались. Це, для прикладу, може бути мінімальна зарплата за місяць і не має значення, що платити ви цей кредит будете ще10 чи 100 років, кому, як попаде.

(Юрій Кармазін залишив «круглий стіл»)

Банк повинен все це розуміти і йти на компроміс, але, на жаль, усі це знають: у тому числі і Президент, який є банкіром, і НБУ, і Юрій Кармазін, і його фракція, де є банкіри, і вся наша влада. Щоправда, Юрій Кармазін – це один із тих депутатів, що сам у свій час сильно постраждав, і один із тих, хто щось пробує змінити, але, на жаль, один у полі не воїн. Усі це знають, але вдають, що все нормально.

Ви звертали увагу на те, що в електронному варіанті в реєстрі судових рішень немає таких рішень, як я вам сказав, немає судових рішень по депозитах. Чому?

Не тому, що їх ніхто не подає і не виграє, а тому, що банки і там блокують цю інформацію, щоб ви цього не знали.

Я недаремно сказав, що без фахової допомоги спеціалізованих юристів в банківській системі ви не досягнете успіху. Вам не дадуть це зробити, і коли ви за крок будете до перемоги, банк з вами підпише мирову угоду, щоб тільки не було судового прецеденту. Ви на це підете, бо будете вважати, що це перемога. Насправді має бути не перемир’я з банком, а повна перемога, або, іншими словами, повна капітуляція банків.

Повторюю: ви цієї капітуляції не досягнете самостійно. Тому пам’ятайте таке: скупий два рази платить, а той, хто економить на фаховій допомозі в питаннях банківських кредитів, платить у десять разів більше.

Крім наведених прикладів, як можна визнати договір недійсним, є ще багато підстав, але вам достатньо знати ці, усе одно позовні заяви писати повинні фахівці і в суді представляти також.

У мене зараз в апеляції є справа, де моєму клієнту треба в місяць платити платіж 20 тис. доларів, а в нього дохід 20 тис. грн, причому цей дохід був таким і при видачі кредиту. Такими доходами він міг тільки покривати відсотки. Банк видав цей кредит і рік не робив жодних кроків щодо його стягнення, знаючи, що цей клієнт може платити тільки відсотки. Він це і робив : платив відсотки, і банк був задоволений цим. Чому? Тому що їх цікавить не тіло кредиту, а відсотки, пеня, шрафи, бо це і є їхні доходи. Тут наявні порушення з боку банку, і суд першої інстанції на це закриває очі.

Ви повинні розуміти, що підхід державної влади до цих договорів неправильний і жлобський. Вважається, що ти взяв в мене гроші, то мусиш віддати будь-якою ціною. Ні, я маю і можу віддати на підставі розроблених вами ж правил, тобто діючих законів. Ніхто не заставляв банки нас обманювати і втягувати в різні сумнівні схеми кредитування, а тому моральний бік питання на вашій стороні. Закон треба поважати і за законом ви праві, а не банк.

Олександр Кривенко — Я сам закінчив аспірантуру інституту ім. Тараса Шевченка, фаховий юрист, колишній працівник банку ( з 1992 по 2000 рік). На щастя, працював не в тих банках, що сьогодні згадуються, але мені добре відома вся ця технологія зсередини, тому власне ПриватБанк ще за часів, коли курс ринковий відрізнявся від державного, спекулював на валютних курсах, укладав так звані договори факторингу, де сума комісійних за послуги досягала сотень відсотків, щоб у такий спосіб вийти на ринковий курс валюти і заховати прибутки.

Мені прикро, що саме банківські установи, які мають такий інтелектуальний та професійний потенціал, займаються такими брудними кримінальними справами.

Нещодавно відбулась пряма урядова лінія, і я, власне, хочу сказати про неї з критичної точки зору. Чому з критичної, зрозумійте, що раз на квартал приходять урядовці, щоб їм зателефонували люди, і майже кожний з них каже: “Ви мені особисто напишіть листа з позначкою «Гаряча урядова лінія»” . Мої підлеглі, кажуть вони, знають, що, якщо лист з цією позначкою приходить, то він обов’язково потрапить мені до рук, а я в особливому режимі розгляну.

Ви вдумайтесь, що вони навіть не розуміють, що надання переваг – це корупційний вчинок. Надання переваг окремим громадянам відносно інших не допускається.

Ігор Годецький:

–Я тільки що захистив людину ч. 3 п. г. Ст.. 5 Закону «Про корупцію» говорить, що корупційні переваги можливі лише в тендерній процедурі, а тут нема тендера, нема змагання.

Олександр Кривенко — Можливо ви б їх захистили, але справа не в цьому.

На гарячу лінію зателефонувала громадянка з Івано-Франківська , чоловікові якої був виданий кредит під 25 відсотків річних , потім банк в односторонньому порядку підняв відсотки до 30 і, звичайно, клієнт відмовився їх платити, та й правильно зробив.

Міністр юстиції сказав, що це заборонено законом. Однак банк почав списувати із зарплатної картки дружини ці додаткові відсотки, незважаючи на непогодженість з клієнтом відсоткової ставки.

На моє переконання, це кримінальний злочин, і я надіюсь, що винні особи будуть покарані. Хотілось би знати, як у цій ситуації допоміг один із міністрів, який узяв зобов’язання це питання вирішити. І ще, як юрист і журналіст, хочу сказати про таку загальновідому практику: конфлікт, який стає публічним, має набагато більше шансів бути розв’язаним позитивно, ніж тоді, коли він просто розглядається згідно з чинним законодавством. Звичайно, що немає 100 відсотків гарантії цього, але те, що перемога буде наближена, то це факт.

Саме тому наш «круглий стіл» – це вже перший крок до спільної перемоги.

І ще «Вечерние Вести» асоціюються з певною політичною силою, але я вас запевняю, що журналісти, які там працюють, аполітичні. Для нас не важливо політичне забарвлення читача чи героя, чи банку, під якою політичною силою він працює. Важливо, що є порушені права громадянина і ми, як правозахисники, допомагаємо їх захистити. Для чого я це розказую: звичайно, всі юридичні питання, у тому числі і конфлікти з банками, повинні вирішувати юристи, і на Заході з дитячих літ люди знають, що жодні справи, навіть незначні, не вирішуються без участі адвоката. Ми навіть у їх серіалах бачимо, що є сімейні адвокати, які, як сімейний лікар, є частиною цієї сім’ї .

Ігор Годецький:

У нас ще до цього далеко, хоч до цього прийдемо.

Олександр Кривенко:

Власне, я закликаю співпрацьовувати як з юристами чи адвокатами, так із правозахисниками, так і з публічними засобами масової інформації. Саме в такий спосіб ви допоможете  собі і застережете ще тисячі людей від повторення такого сценарію у них.

Ігор Годецький:

Раз уже зайшла мова про Захід, тобто Європу, то слід сказати, що наші банки ніколи не програють: європейські банки дають кредити під 3-4 відсотки, а наші – під 30 і більше. Це означає, що десять клієнтів в Україні і 10 клієнтів банку в Європі є різними.

Нашому банку достатньо, щоб з 10 клієнтів погасив відсотки тільки один, і вони уже на такому рівні, як би в Європі погасило 10.

Тому запам’ятайте: у наших банків такий запас міцності і нахабності, що Європейським до них далеко. Витрати то одинакові, що в Європі, і що тут, умови різні. Те, що банки бідкаються, що криза – це чергова брехня, щоб у такий спосіб здоїти з нас останні копійки.

Якщо банк закладає у договорі пеню і штрафні санкції, то шанси їх піднімаються, якщо в договорі прописано процедуру першочерговості погашення пені, штрафу, відсотків, а потім тіла кредиту, то це ще один шанс збагачення.

В основному банки свій заробіток забирають зразу: і деякі з них роблять це одноразовою комісією, інші за перший рік користування кредиту стягують свій заробіток, для чого часто прописують у договорі заборону дострокового погашення кредиту, а якщо таке погашення відбувається, то за це береться комісія. Коли банк забирає ваше майно, він отримує прибуток, і коли навіть банк програє повністю в суді ваш кредит, він все одно виграє, бо цей кредит падає на валові витрати і з допомогою нього бюджет не отримує надходження, тобто все одно це йде з кишені платників податків, які і не брали участі в цих схемах.

А тепер візьмемо, що має позичальник: звернення до суду зупиняє пеню і штрафні санкції, навіть якщо ви програли, то це є якась фіксована сума, і тому чим довше суд буде розглядати цю справу, тим пізніше ви заплатите, а інфляція-то працює на вас.

Коли банк подасть вас у виконавчу службу, то і там довга робота для юристів, адже кожний крок виконавчої служби можна оскаржити. Повірте, що банк за вами все життя ганятись не буде. Їм вигідно якнайскоріше списати ваш борг як безнадійний, ніж тримати штат юристів, які з вами будуть гратися в кішки-мишки.

Інша справа, коли людина має претензії до банку, особливо відшкодування моральної шкоди, для прикладу, у цих випадках, що ми розглядали. Якщо я чи мої колеги, які тут присутні, знаємо, що 50 відсотків моральної шкоди – це наш гонорар, то не рік, і не два, а 3, а може і 5 будемо бомбити цей банк. Саме в цьому для банків є найбільша небезпека.

Банки не можуть і не вміють вести довгої війни. Тому розказуйте один одному про все, що чули і бачили, і починайте битву з банками, а сьогоднішній «круглий стіл» в цьому є допомогою.

Федір Олексюк :

Хочу додати, що пан Ігор правий, банкам вигідніше до 50 відсотків боргу віддати колекторам, щоб ті забрали їх сьогодні, ніж через рік від вас отримати 150 відсотків. Саме тому слід не боятись банків і колекторів і захищати свої права. Перші кроки важкі, але для цього є правозахисники, є антиколектори, є юристи, адвокати, журналісти, громадські організації, які в цьому можуть допомогти. Хотів би назвати телефон гарячої лінії, по якій можна телефонувати до «Вашої надії» 8 (068) 186-76-29 або 80673424282 або багато інших, які є в Інтернеті. Крім цього, електронна адреса, куди можна написати nika215@yandex.ru

 

 

Ігор Годецький:

У цьому ракурсі мій особистий приклад: один банк розташував на своєму сайті інформацію, що будь-хто може отримати дебетно-кредитну картку, за якою кошти можна брати в мінус, і то перший місяць навіть без відсотків.

Я до них звертаюсь, а вони мені прислали папір, що моїх доходів недостатньо для отримання такої картки. Я беру цю відповідь, офіційні підтвердження про мої доходи і подаю до суду на банк за образу і виставляю моральну щкоду один мільйон гривень.

У судовому засіданні банк просився на мирову, приніс офіційні вибачення і надав мені картку, яку спочатку не хотіли давати. Ось як треба говорити з банками, і така можливість є у кожного громадянина.

Олександр Кривенко :

– У мене питання,  як у журналіста, до Ігоря Годецького: “Ви казали про неопубліковані судові рішення. Чи ви особисто звертались до судових органів пояснити це, і чи немає за це принаймні адміністративної відповідальності.”

Ігор Годецький:

Існує реєстр судових рішень, і відповідно всі судді повинні виставляти в цей реєстр судові рішення. Відповідальності немає, тому навіть Міністерство юстиції стверджує, що половина київських судів не виставляє свої рішення.

Ви зрозумійте правильно, що багато суддів з одного і того питання тільки з різними учасниками приймають різні рішення.

У мене у Вижгородському суді був такий випадок, коли суддя перед цим виніс одне рішення, а щодо мого клієнта виніс інше. Звичайно, в апеляції я показав попереднє рішення по іншій особі і запитав:“ Чим керувався суддя в першому випадку і в другому”. І сам їм відповів : “Хабарем”. А вони хай попробують це спростувати, і в такий спосіб рішення було прийняте на користь мого клієнта.

Саме з цих причин судді не люблять свої рішення виставляти, а то ще такий інший хтось почне штиркати в апеляції аналогічними рішеннями. І знову все це всім відомо, але нагорі вдають, що так має бути. Запевняю вас: так не повинно бути.

Олександр Кривенко:

Питання щодо порушення кримінальної справи, розкажіть про цю процедуру.

Ігор Годецький:

Є 97 стаття Кримінально-процесуального кодексу, яка дає 10 днів органу слідства, щоб  порушити кримінальну справу. Якщо цього не було зроблено, значить її поховали.

Звичайно, що Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи можна і треба оскаржувати в прокуратурі чи в суді, однак практика показує, що тільки незначний відсоток справ за другим чи третім разом порушується.

Цей відсоток, як ви говорили, пане Олександре, залежить від резонансності справи. Якщо справа «засвітилась» у ЗМІ, то, можливо, що порушать кримінальну справу. А якщо ні, то і 5, і 10 разів будуть скасовувати Постанову і стільки ж разів виносити нову, з таким чи подібним змістом.

У багатьох випадках заяви про злочин реєструють як звернення громадянина і взагалі ніяких постанов не виносять, а тому ми сьогодні про це казали. Якщо пишете заяву до правоохоронних органів, то пишіть «заява про факт злочину», таку заяву вони мусять зареєструвати в журналі реєстрації злочинів. Крім цього, відповідь дають на такі заяви дуже довго, а часто їх не отримують взагалі ті, хто звертався. Стрілки переводять на пошту, що, мовляв, вона не доставила вам відповідь.

Федір Олексюк :

– Залишилось дуже мало часу до закінчення «круглого столу», як ви знаєте, мав бути мій прес-бріфинг щодо подій, які стались, однак я вирішив його перенести на іншу дату і в агентство УНІАН, а тепер скажу два слова: в який спосіб затягують зашморг на шиї правозахисників.

Після того, як «Ваша Надія» розпочала свою діяльність на початку листопада 2008 року, до нас потрапило дуже багато резонансних справ щодо кредитних спілок і щодо банківської системи, і щодо колекторів.

Хочу навести кілька таких цифр: за минулий рік колектори заробили 6 мільярдів гривень, це дані, взяті з офіційних джерел колекторів, бо вони повернули нібито 30 млрд. коштів у банківську систему, а за їхніми даними, середній гонорар склав 20 відсотків, хоч ми вважаємо, що більше. Банки заробили за 2008 рік 35 млрд. грн прибутку, із них 18 млрд. за 4-й квартал 2008 року, тобто тоді, коли ми всі втрачали. Мова іде про те, як правильно сказав Ігор Юрійович Годецький, банки вже давно своє отримали з лишком.

Ігор Годецький:

Пане Федоре, я хочу уточнити, ви сказали, що 6 млрд. заробили колектори. Ні. То заробили не колектори, а особи, які заснували колекторну компанію і які наближені до банківського корита, вони в такий спосіб влаштували відтік з банківської системи колосальної суми коштів. У такий спосіб заробили і банкіри, і їх представники, тобто колектори.

Федір Олексюк :

– До речі, більшість колекторних компаній, а їх близько 50 в Україні, з них 10 серйозних і великих, і в основному коріння в них офшорне. Після того, як ми почали цим займатись, одна за одною стаються якісь неординарні події.

Варто було мені заявити до ЗМІ про нашу співпрацю з правозахисниками Чехії, Словаччини і Росії, і моє бажання публічно там виступити, як мені суд(той, що не має права розглядати цю справу) забороняє виїзд за кордон. Я звичайно, це рішення оскаржив, однак сам факт цієї події говорить сам за себе.

Коли я розказав правозахисникам Чехії про витівки ПриватБанку, то вони були сильно здивовані, бо знають і там про цей банк, як про один із кращих в Україні, а тому запропонували озвучити це в них на прес-конференції, додавши, що в Європі ще такого не чули, і їхні банки до такого не додумались.

Можна ще багато про що говорити: це і жучки, які були знайдені у нас в офісі, і прослуховування мого мобільного телефону, і кілька разів були спроби і провокації ДТП на дорозі. І навіть мій вигляд: побите обличчя і все те, що ви тепер бачите – це не випадково. Звичайно, що я не можу сказати, що це робота банкірів чи колекторів. Ні. Але чомусь у мене побите тільки обличчя, і чомусь це сталось саме після обіду вчора, тобто за кілька годин до «круглого столу». Комусь, мабуть, не хотілось мене бачити тут на цьому місці. Я вважаю, що шрами прикрашають мужчину, і мій вигляд- це не п’яна бійка чи якісь мої хуліганські витівки. Про все це ми поговоримо після мого стаціонарного лікування і закінчення слідства. Ось це коротко: як іде тиск, і він є великий.

Базилєва Тамара:

У мене таке запитання: 21 травня 2009 р. Парламентом прийнято

Закон України «Про захист майнових прав громадян у перiод виходу економiки  України зi стану фiнансової кризи», який забороняв банкам забирати майно по іпотеці на період кризи. Яка доля цього законопроекту?

Ігор Годецький:

Це чергова піар-акція, яка нічим не закінчилась. Панове, ви зрозумійте правильно, ви – дорослі люди, коли ви обіцяєте щось дитинці, що цього не буде. Так само і з цим: вибори на носі, і тому організовується таке шоу. В пресі часто пропонуються піар-акції про різні законопроекти, які ніколи не почнуть діяти.

Федір Олексюк :

По цьому Закону ми робили звернення до Президента України з проханням і вимогою підписати цей закон. Президент наклав вето на нього, а мені прислав коротеньку відповідь. Цей законодавчий акт протирічить діючим законодавчим актам, а тому на нього накладено вето. А чому не змінено ті акти, що протирічать, Президент у своєму листі не відповів.

На цьому ми закінчуємо наш « круглий стіл» порозуміння. Хочу сказати одне: довбіть цю скалу проблем і свавілля, і вона обов’язково розпадеться. Хай вам усім щастить і Бог благословляє.

Модератор «круглого столу», голова координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників «Ваша Надія» Федір Олексюк.

МЕТОДИКА БОЙКОТУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

«Ваша Надія» уже дев’ятий місяць займається антиколекторською та правозахисною діяльністю в багатьох регіонах України. Початок покладено з «круглого столу» в м. Івано-Франківську під назвою «Зупинимо свавілля». Цей захід відбувся 14 листопада 2008 року. Мова йшла про страхітливі речі, які творили банківські установи та колекторні компанії. Ситуація до цього часу не тільки не змінилась в кращу сторону, вона стала катастрофічною:

—          колекторні компанії не тільки не заборонені, вони на біді народу під час економічної кризи «заробили» біля 6 млрд. грн., а влада в особі Міністра юстиції України закулісно, без участі позичальників та громадських правозахисних організацій розробляє проект закону «Про колекторні компанії», а співпрацю банків не засуджує, а оправдовує їх «мазохізмом» позичальників, які сплять і мріють, як би їх дані «добровільно» передали колекторам. ;

—          банківські установи отримали рефінансування біля 125 млрд.грн. за рахунок емісії грошової одиниці, обезцінивши її, а в даний час з допомогою колекторів та судів забирають останню копійку в позичальників.

—          Верховна Рада приймає Закон  України «Про захист майнових прав громадян у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи,» а Гарант Конституції, разом з банківським лобі у самій Верховній Раді право громадянина на житло поставив під сумнів накладанням вето на цей Закон.

—          Вкладники банківських установ ходять з протягнутою рукою і не можуть забрати свої «кровні», а банки в цей час заробили 35 млрд. грн. чистого прибутку, в тому числі за 4-й квартал 2008 року – 18 млрд. грн.

—          НБУ та влада, використовуючи подвійні стандарти з одного боку, надала рефінансування банкам біля 125 млрд. грн., як допомогу в часи економічної кризи, а з другого боку, Позичальникам, що взяли валютні кредити, не надає жодної допомоги, а дивиться, як капітал робить рабами та бідними мільйони своїх громадян.

—          «Іменем України» або як ЗАТ КБ «ПриватБанк» розсилав своїм позичальникам підроблені рішення про стягнення заборгованості та накладення арешту на майно боржникам  Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

—          Віднині плакати з написом «Їх розшукує міліція» не актуальні, а актуальні такі: «Ця особа — ненадійний позичальник, бо має заборгованість по кредитному договору номер і від якого числа».

—          «Складу злочину немає» п.2. ст. 6 КПК України або міліція та прокуратура має стандартну «відмазку».

—           Колекторна компанія «Верус» стала поручителем по кредитах багатьох позичальників без їх відома і згоди, а за це все їхнє майно арештоване Жовтневим судом м. Дніпропетровська.

Ми знаємо, що сьогодні десятки тисяч позичальників мають серйозні проблеми з КБ «ПриватБанком», зокрема без їхньої участі в судовому засіданні нібито винесено судове рішення, а на їх адресу прийшла копія рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Це ж рішення насправді було фіктивним і з цієї причини прокуратурою Дніпропетровської області порушено кримінальну справу. З цієї причини у всіх регіонах, де є «Ваша Надія», звернулись потерпілі, в тому числі і жителі Івано-Франківської області. Вважаємо, що сам факт підробки рішень суду є вопіющим нахабством і свавіллям ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Щоб це зупинити, ми проводимо цю прес-конференцію та за допомогою ЗМІ хочемо донести це до громадськості: народ повинен знати своїх «героїв» в особі  ЗАТ КБ «ПриватБанку» та великого капіталу..

Зваживши всі за і проти, пропонуємо офіційно заявити банкам, які порушують Конституційні права громадян і співпрацюють з колекторами, про категоричну відмову виконувати договірні зобов’язання.

Для цього:

1. Направте листа банку такого змісту: «Керуючись ст. 32 Конституції України, ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», заявляю про  категоричну відмову щодо надання моїх особистих даних третім особам (в тому числі колекторним компаніям ), які стали відомі Вам за умовами  кредитного договору № 444 . від 20 листопада 2007р. Також повідомляю, що в разі вашої співпраці з колекторними компаніями Вам необхідно це припинити, оскільки така співпраця порушує мої конституційні права.

Крім цього я буду вимушений оголосити бойкот , тобто не буду виконувати зобов’язання по кредитному договору зовсім до того часу, доки банк не припинить співпрацю з колекторами і не перестануть порушувати мої конституційні права». (лист треба направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення і не забудьте залишити собі копію цього листа).

2. Зверніться до антиколекторних компаній чи юридичних фірм з питанням визнання в суді вашого кредитного договору недійсним. Підстав для цього достатньо:

Відповідно до ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В нашому випадку спірний Договір є договором про надання банком фінансової послуги-споживчого кредиту, тому правовідносини, які виникають на підставі цього Договору, регулюються ЦКУ, Законами України: «Про банки та банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», Постановою НБУ, від 10.05.2007, № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Зміст спірного Договору суперечить таким актам цивільного законодавства:

Цивільному Кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведемо приклад: тільки по Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон),. зокрема всупереч ч. 2 ст. 11 ні перед укладенням Договору, ні протягом його дії, Відповідач не повідомив мене ні у письмовій, ні в усній формі про:

— наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача;

— тип відсоткової ставки;

— орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

— варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

— необхідність здійснення оцінки майна та ким вона здійснюється;

— податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які я маю право, відомості про те, від кого я можу одержати докладнішу інформацію;

— переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Всупереч ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», я взагалі не отримав необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформації про продукцію (кредит), що мала забезпечити можливість мого свідомого і компетентного вибору.

Банк не повідомив мене про валютний ризик, про можливість стрімкого і значного скачку курсу долара США, про наслідки такого скачку для мене. Хоча відповідно тієї ж ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», стосовно продукції, яка за певних умов (криза, різкі скачки курсу валют) може бути небезпечною для майна споживача, виконавець зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про продукцію повинна містити дані про: основні властивості продукції (валютний курс є властивістю валютного кредиту);  про ціну (дані про вартість послуги та спосіб їх подачі Банком не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»), відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», така інформація повинна бути надана споживачеві до замовлення послуги. Від банку я не отримав цю інформацію ні до замовлення послуги, ні після.

Крім того, відповідно ст. 21. Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Зазначений Договір через значну кількість несправедливих умов по відношенню до мене, як споживача, є в цілому несправедливим, зазначений Договір, в своїх умовах порушує принцип рівності сторін договору, на шкоду споживача (мене).Зазначені в цій позовній заяві порушення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів» є свідомі і спрямовані на порушення принципу рівності сторін договору і ураження мене, як споживача,  моїх інтересів.

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», безпека продукції — це відсутність будь-якого ризику для майна споживача при звичайних умовах використання продукції. Видавши мені валютний кредит, банк надав мені продукцію, яка містить значний ризик для мого майна.

Банк, видавши мені валютний кредит, знаючи при цьому, що я не маю доходу в доларах США, надав мені продукцію, яка містить значний ризик для мого майна, так як не маючи доходу в доларах США,  значно ризикую не мати змогу віддавати кредит, що неминуче призводить до втрати мною власного майна, яке я змушений віддавати банку в рахунок погашення кредиту.

Слід зауважити, що концепція споживчого кредитування передбачає погашення кредиту в основному за рахунок постійного документально підтвердженого доходу (зарплата, стипендія і таке інше). Проте банк ввів мене в оману, запевнивши, що я зможу віддавати валютний кредит. Реально я не міг та не зобов’язаний був оцінити перспективи повернення кредиту, це обов’язок банку, як підприємця (абз. 5 ст. 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність”). Банк не повинен був видавати валютний кредит на таких умовах!

Запевнивши мене в тому, що я зможу віддавати валютний кредит, не маючи доходу в валюті США, банк спонукав мене дати згоду на укладення Договору, на який в іншому випадку я нізащо не погодився б, ввів мене в оману стосовно небезпеки, яка мені загрожує, що з боку банку безумовно є нечесною підприємницькою практикою.

Знову ж таки, стосовно нечесної підприємницької практики, то такою, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», також вважається підприємницька практика, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Про ненадану (і не ненадану) інформацію докладно викладено вище.

Відповідно ч.6 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таких порушень є набагато більше і це дає можливість в 99 процентах випадків будь-який кредитний договір визнати в суді недійсним.

3. Готуватись до наслідків об’явленого бойкоту і розпочатого судового процесу про визнання кредитного договору недійсним.

Платежі банку слід припинити платити напряму, бо вони все одно мають наступну методику списання:

—          пеня і штрафні санкції,

—          проценти

—          тіло кредиту.

При визнанні кредитного договору недійсним Вам треба буде повернути тільки тіло кредиту і в деяких випадках відсоток за користування чужими коштами, який набагато менший, ніж відсоток по кредитному договору.

Щоб це зробити, треба звернутись до нотаріуса і скориставшись умовами ст.. 537 Цивільного кодексу, проводити цільову сплату тіла кредиту через депозитний рахунок нотаріуса. Звичайно, нотаріус бере незначну комісію, але це краще, ніж пеня, штрафні санкції і відсотки.

Коли з допомогою юристів-антиколекторів ви визнаєте в суді кредитний договір недійсним, то суд зарахує внесені кошти на депозит нотаріуса, як Ваше реальне погашення тіла кредиту. Відповідно спише пеню та штрафні санкції в обов’язковому порядку, а відсотки повністю при певних обставинах, що будуть відомі тільки при розгляді справи і залежать від юридичної підкованості вашого представника і представника банку.

Слід додати, що навіть, якщо договір не визнають недійсним (що малоймовірно, бо всі підстави на лице), то Вам треба знати, що згідно ст. 258, п.2 ЦК України, позовна давність за вимогами по сплаті неустойки (штрафу, пені) становить один рік

Отже, як кажуть в народі: «Клин клином вибивають» або «Який привіт — така і відповідь», або «Що посіяв — те і пожнеш».

Саме починаймо акцію у вигляді естафети: сіємо інформацію скрізь, де тільки можливо і в такий спосіб по Україні піде акція:: «Що посіяли, те й пожинаєте або НІ свавіллю капіталу і бездіяльності влади».

Для цього треба забути український менталітет “моя хата скраю” і передавати один одному інформацію, навіть якщо комусь вона і не потрібна.

 

Федір ОЛЕКСЮК


ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ:

Кредити й захист прав споживачів

1 грудня 2005 року Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон). Для багатьох юристів можливість прийняття даних змін не була несподіванкою, але результати змусили багатьох зайнятися вивченням нових положень Закону. Адже він не просто одержав декілька змін, а придбав нову редакцію.

Так у чому ж новизна Закону?

Головним чином, новизна змін стосується розширення понятійного апарата й урегулювання деяких прогресивних відносин у сфері торгівлі й послуг. Одним з нововведень є врегулювання відносин по наданню споживчого кредиту.

Так що ж таке «споживчий кредит»?

У розумінні Закону, споживчий кредит — це сума, надана банком або іншою фінансовою установою споживачеві на придбання продукції. Продукція — це не тільки товар, але й надання послуги.

Адже сьогодні практика довела, що споживчий кредит — це не тільки кредитування на покупку товару, але й на придбання послуг (наприклад, кредитування на оплату вартості туристичної путівки). Але головне — інше.

Основні вимоги Закону щодо споживчого кредитування зводяться до таких груп:

  • вимога щодо надання споживачеві інформації про кредитодавця й умови кредитування;
  • наявність в кредитному договорі обумовлених Законом умов;
  • вимоги про задоволення кредитодавцем відкликання згоди на одержання кредиту з відповідними наслідками.

Вимоги щодо надання споживачеві інформації полягають в наступному: суть і форма.

Надання інформації про кредитодавця й умови кредитування повинне відбуватися винятково в письмовій формі й до укладання договору кредиту. Письмова форма повідомлення передбачає надання споживачеві відповідного листа.

Лист повинне містити наступну інформацію:

  • мета одержання споживчого кредиту;
  • форма його забезпечення;
  • існуючі форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов’язаннями споживача;
  • тип процентної ставки;
  • можлива сума кредиту;
  • орієнтовна сукупна вартість кредиту й вартість послуги з оформлення кредитного договору (перелік всіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням і поверненням; наприклад, таких, як: адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення й т.д.);
  • термін, на який кредит може бути отриманий;
  • варіанти повернення кредиту і його умови
  • можливість дострокового погашення кредиту і його умови;
  • необхідність здійснення оцінки майна й, якщо оцінка необхідна, ким вона здійснюється;
  • податковий режим сплати відсотків і державні субсидії, на які споживач має право, або вказівка, від кого споживач може одержати докладну інформацію
  • позитивні й негативні аспекти пропонованих схем кредитування.

Умови кредитного договору тепер повинні відповідати й новій редакції Закону, які вступили в законну дію 12 січня 2006 року , а саме:

  • сума кредиту;
  • детально розписана загальна вартість кредиту (тіло кредиту, комісія, процентна ставка — в окремому вираженні);
  • дата видачі кредиту або, якщо кредит видається частинами, дати й суми надання таких частин кредиту й інші умови надання кредиту;
  • право дострокового повернення кредиту;
  • річна процентна ставка по кредиту (заборонено встановлювати денну, місячну й т.п.).

Зверніть увагу на вимогу до вираження процентної ставки в річному відношенні. Дане положення, безумовно, захищає споживача, оскільки прийом з відображенням денної ставки робить кредит істотно «дешевшим».

Кредитний договір укладається в письмовій формі, і один його екземпляр обов’язково передається споживачеві. Обов’язок простежити за одержанням договору споживачем покладає на кредитодавця, оскільки в практиці споживчого кредитування багато випадків різних зловживань. Це значить, що кредитодавець повинен одержати підтвердження одержання екземпляра договору (відповідну розписку), оскільки це впливає на деякі відносини сторін.

Особливої уваги заслуговує також пункт 6 статті 11 Закону, що закріплює вимогу про задоволення кредитодавцем відкликання згоди споживача на одержання кредиту. Дана норма — це те, із чим цивільне законодавство ніколи не зіштовхувалося. Саме поняття відкликання згоди може ввести в оману будь-якого юриста по наступних причинах.

Відповідно до Закону відкликання згоди на одержання кредиту можливе лише протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання споживачем кредитного договору. Наслідком такого відкликання є повернення споживачем грошей або товарів, отриманих відповідно до договору. Споживач також оплачує відсотки за період між моментом одержання кредиту і його повернення по ставці, установленій в договорі.

У свою чергу кредитодавець зобов’язаний повернути споживачеві суми, сплачені ним відповідно до кредитного договору (переплату за винятком відсотків), але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачеві сплачених сум йому виплачується неустойка в розмірі 1% суми, що підлягає оплаті.

Положення щодо відкликання згоди не поширюються на споживчі кредити:

  • забезпечені іпотекою;
  • на купівлю житла;
  • надані на придбання послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

Відкликання згоди на одержання кредиту, безсумнівно, потрібний інститут, але що ж робити з договором кредиту? На практиці, у випадку повернення товару споживачем протягом 14-ти днів, існують процедури розірвання кредитного договору. Деякі кредитодавці навіть передбачали за це певні штрафні санкції (що заборонено нині).  З огляду на можливість достроково погасити кредит, без штрафних санкцій, договір кредиту припиняє діяти простим виконанням його умов. Отже, договір кредиту не потрібно розривати.

Можна сказати, що саме відкликання згоди не є твердою дефініцією і його потрібно розуміти як специфічну процедуру.

Окремо Закон приділяє увагу простроченим кредитам. А саме: визначенню моменту виникнення права на застосування кредитодавцем якої-небудь санкції й відповідно звернення з позовом у суд щодо порушених прав. Кредитодавець може застосувати обумовлену договором або законом санкцію тільки у випадку (з перерахованого — одне можливе):

  • затримки оплати частини кредиту й/або відсотків більш, ніж на один календарний місяць;
  • перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш, ніж на 10%;
  • несплати споживачем більше однієї виплати, що перевищує 5 % суми кредиту;
  • іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

На сьогодні не всі кредитодавці привели у відповідність із Законом свої процедури й форми договорів. З огляду на вищевикладене, необхідно відповідально віднестись як не до самих змін Закону, те хоча б до можливих наслідків його порушення. А наслідки можуть бути наступні.

По-перше, не можна ігнорувати такий інститут, як територіальні органи захисту прав споживачів. Дані органи наділені серйозними повноваженнями щодо перевірок фактів порушення прав споживачів і накладення відповідних стягнень.

По-друге, варто враховувати можливість виникнення судових розглядів, предметом яких буде визнання кредитних договорів недійсними, що у свою чергу позначиться на прибутковості кредитування.

Доречно нагадати, що споживачам законодавство надає право пред’являти позови до суду на свій вибір:

  • за місцем свого проживання;
  • за місцезнаходженням відповідача;
  • за місцем заподіяння шкоди;
  • за місцем виконання договору.

ЦЕ МОЖЕ ДОПОМОГТИ!!!

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості(ст. 627 ЦК України). Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 частини першої ст. 3 ЦК України ).

Згідно ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 638. ч.1 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ,

Згідно ст. 640 ч. 1 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції ,

Згідно ст. 642 ч.1. ЦК України, визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття повинна бути повною та безумовною .

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частин позики, що залишилася.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України. «Розмір процентів,порядок їх сплати за договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення….Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною».

Згідно зі ст.13 Закону “Про заставу” у випадках, коли предметом застави є транспортні засоби, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних право- установчих документів. Ч.2 ст.13 Закону “Про заставу” зазначає, що нотаріального посвідчення потребує тільки той договір застави, предметом застави за яким є зареєстровані транспортні засоби.

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України (ст. 14 Закону України «Про заставу»).

Банки порушують діюче Законодавство України, а саме:

— Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів ( затверджено Постанова НБУ №275 від 17.07.2001року) 1.3 банк має право розпочинати здійснювати операцію лише за умови дотримання вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів НБУ, якими визначаються умови для здійснення відповідних операцій.

Банки, філії банків здійснюють банківську діяльність у порядку, визначеному Законом України « Про банки і банківську діяльність», нормативно-правовими актами НБУ.

—          Закон України «Про банки і банківську діяльність»

—          Ст.56. Нормативно-правові акти НБУ: НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, банків…

—          — Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність»6,ст..30).

Федір Олексюк, голова координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників «Ваша Надія» .

ПОСТАНОВА № 9

Пленуму Верховного Суду України

від 22 грудня 2006 р.

Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову

Забезпечення позову –– це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З метою однакового й правильного застосування чинного законодавства щодо забезпечення позову Пленум Верховного Суду України постановляє дати судам такі роз’яснення:

1. Звернути увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

2. Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст. 53 Закону України від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ в редакції Закону від 11 липня 2001 р. № 2627-ІІІ, з наступними змінами) «Про авторське право і суміжні права».

3. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

На підставі цього пункту з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.

4. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної  або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

5. При розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов’язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов’язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов’язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

6. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов’язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

7. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції. Оскільки, на відміну від ч. 3 ст. 151, п. 7 ч. 1 ст. 301 ЦПК, у гл. 2 розд. V цього Кодексу не передбачено забезпечення позову на стадії касаційного провадження, у разі надходження відповідної заяви її повертають заявникові.

Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

8. Згідно зі ст. 154 ЦПК суд за заявою однієї зі сторін і зважаючи на пояснення другої сторонни, вправі допустити заміну одного виду забезпечення позову іншим. Відповідну заяву необхідно розглядати в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

При цьому слід мати на увазі, що замінити спосіб забезпечення позову за заявою відповідача можна тільки за згодою позивача, за винятком випадку, коли відповідач згідно з ч. 2 ст. 154 ЦПК із дозволу суду замість допущеного виду забезпечення позову про стягнення грошових коштів внесе на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві.

9. Звернути увагу судів на те, що відповідно до частин 9, 10 ст. 153 ЦПК ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження, на відміну від ухвали про скасування цього забезпечення, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Для забезпечення виконання цих норм як спеціальних, на відміну від загальної — ст. 296 ЦПК, та розгляду справи в установлені строки необхідно в разі оскарження ухвали про забезпечення позову направляти суду апеляційної інстанції виділені відповідні матеріали (копії позовної заяви й заяви про забезпечення позову, оригінал оскарженої ухвали, копії документів про звернення її до виконання тощо) та вживати заходів до подальшого розгляду справи по суті заявлених вимог. Після розгляду скарги апеляційним судом зазначені матеріали долучають до матеріалів цивільної справи.

За змістом ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, ця ухвала відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК у касаційному порядку оскаржена бути не може.

10. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

11. Суди апеляційної інстанції при розгляді цивільних справ мають перевіряти дотримання судами процесуального законодавства щодо забезпечення позову та у випадках і в порядку, встановлених ст. 211 ЦПК, відповідно до ст. 320 зазначеного Кодексу реагувати на допущені судами помилки шляхом постановлення окремих ухвал.

12. Визнати таким, що втратив чинність, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції».

Голова Верховного Суду України В.В. Онопенко

Секретар Пленуму Верховного Суду України Ю.Л. Сенін

***

Клопотання

про забезпечення позову

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач в позовній заяві «про визнання недійсним кредитного договору № 111111111111111 від 17 січня 2007 року» обґрунтував всі обставини та законні причини, чому Договір повинен бути визнаний недійсним.

Слід звернути увагу на той факт, що Договір забезпечений заставою, однак вона належним чином не оформлена. Зокрема, в порушення ст.13 та ст. 14 Закону “Про заставу” договір застави не посвідчено нотаріально.

Автомобіль належить Позивачу на праві документа, що засвідчує власність (технічний паспорт). Автомобіль не знаходиться в арешті чи забороні, однак зі сторони Відповідача робилися і робляться спроби забрати цей автомобіль і реалізувати його в рахунок погашення заборгованості по Договору. Позивач не заперечує факт отримання частини коштів по Договору, однак не всієї, про що сказано в позовній заяві. Позивач згідний виконати Договір, однак в даний час вважає його не дійсним, а тому звернувся до суду про визнання його в судовому порядку не дійсним. Позивач стверджує, що як законопослушний громадянин виконає всі передбачені законом дії, що треба буде здійснити після визнання Договору недійсним. Однак Позивач не може допустити незаконного заволодіння іншими юридичними чи фізичними особами своїм майном, а тому просить суд винести ухвалу про забезпечення позову.

Спроби заволодіння моїм майном зі сторони Відповідача та колекторів, які він направляв, можуть підтвердити свідки, при потребі, Позивач надасть їх дані суду при розгляді справи по суті.

Враховуючи те, що дія кредитного №111111111111111111 від 17 січня 2007 року» щоденно, завдає мені значних матеріальних та моральних збитків, чим шкодить моєму інтересу, враховуючи те, що, якщо не зупинити зараз дію Договору, то це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також зважаючи що згідно ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Керуючись ст.ст. 151,152 ЦПК України, прошу Суд:

1. Винести ухвалу про забезпечення позову, якою зупинити № 11111111111111 від 17 січня 2007 року», а саме заборонити банку проводити будь-які дії щодо нарахування відсотків, стягнення тіла кредиту, нарахування будь-яких штрафів, комісій та пені, проведення будь-яких дій щодо стягнення майна, до вирішення справи по суті.

 

 

«____» серпня  2009  р.                                                                                                      ПІБ


Контакти:

Електронна адреса: mail:nika215@yandex.ru      

 

Гаряча лінія

 

( 8 (068) 186-76-29,

 

Поштова адреса:

ЮОАКА «Ваша Надія»

а\с 569

м. Івано-Франківськ

76010

Представництва в областях  України:

м.Івано-Франківськ

м. Чернівці

м. Херсон

м. Київ

м. Кременчук Полтавської області

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл..

м. Миколаїв

м. Ужгород

м. Львів

м. Тернопіль

Планується в найближчий час відкрити:

м. Харків

м. Луцьк

м. Одеса

м. Севастополь

Прес-служба:

 ( 8 (068) 186-76-29: 8(067)342-42-82; 8(097)897-13-69

 Післямова:

Першою нашою перемогою був той факт, що наші публічні виступи заблокували розроблений Мінюстом закон про колекторів. Тепер чергова перемога і черговий компроміс: кабінет Міністрів відмінив власну Постанову. Мільони людей з полегшенням можуть звертатись до суду. На кожному судовому позові, апеляції чи касації економія 220 грн., а в масштабах держави майже 8 млрд. грн.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 14 квітня 2009 р. N 361

Київ

Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3301; 2007 р., N 28, ст. 1116), викласти в редакції, що додається.

2. Державній судовій адміністрації забезпечити своєчасне інформування фізичних і юридичних осіб про розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Прем’єр-міністр України

Ю. ТИМОШЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 грудня 2005 р. N 1258
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 14 квітня 2009 р. N 361)

РОЗМІРИ
витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ

I. Цивільні справи

Розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ обраховується за формулою:

P = Мз/п х k,

де P— сума витрат, що підлягає сплаті на момент подачі позовної заяви;

Мз/п— мінімальна заробітна плата, встановлена Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік;

k— коефіцієнт витрат залежно від категорії справи.

Категорія справи

Коефіцієнт

1. Справа позовного провадження з розгляду спору майнового характеру

0,4

2. Справа з розгляду позовної заяви:
1) про розірвання шлюбу

0,05

2) про розірвання шлюбу з особою, визнаною у встановленому порядку безвісно відсутньою або недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менше, ніж три роки

0,02

3) що випливає з інших сімейних правовідносин

0,4

4) про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи

0,08

5) немайнового характеру про захист честі, гідності та ділової репутації

0,2

6) немайнового характеру (або такої, що не підлягає оцінці), зокрема про зміну або розірвання договору найму житлового приміщення, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно тощо

0,06

7) про захист права громадянина на земельну частку (пай) і майновий пай

0,12

8) з переддоговірного спору

0,12

3. Справа окремого провадження

0,05

4. Справа наказового провадження

0,07

5. Справа про визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні

0,08

Зменшення розміру витрат та звільнення сторін від їх оплати здійснюється в порядку, передбаченому статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.

II. Господарські справи

Для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита,— за нульовою ставкою;

Для інших позивачів — у розмірі 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

 

Застереження КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Постанова від 14 квітня 2009 р. N 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ» буде оскаржено в суді.

 

Головна і найбільша проблема майже всіх клієнтів «Вашої Надії» є те, що вони не мають коштів навіть на оформлення довіреності в нотаріуса на представлення інтересів, яка на даний час коштує 150 грн. і більше

. Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів № 361 від 14 квітня 2009 року «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ» майже в десять раз збільшено оплату за ці послуги.

Якщо згідно попередньої Постанови по справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру позивач сплачував 30 грн., то тепер 40 % від мінімальної заробітної плати , встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік. На даний час це 625 грн., а сорок відсотків від цього- 250 грн.

І ще одне серйозне нововведення згідно цієї Постанови № 361. При розгляді справи в апеляційному суді чи касаційній інстанції апелянт чи скаржник сплачував 50 відсотків від витрат, що оплачувались при розгляді в суді першої інстанції, а це було 15 грн. В даний час на всіх етапах: перша інстанція, апеляція, касаційна інстанція оплата однакова, по 250 грн. по наведеному прикладу.

Коли вводились в Україні витрати на інформаційно-технічне забезпечення, їх назвали «податком на правосуддя», яке окрім державного мита, мають оплачувати фізичні та юридичні особи для звернення до суду. Проте це обґрунтовувалось тим, що суди не мають належного матеріального забезпечення, комп`ютерів, копіювально-розмножувальної техніки тощо. Тепер це виглядає , що влада України активно шукає шляхи наповнення бюджету та «латання дір» у фінансуванні держустанов.

Крім цього, незрозуміло, з яких це таких причин зроблено прив’язку витрат на інформаційно-технічне забезпечення до розміру мінімальної заробітної плати. Це нововведення негативно позначиться на доступності суду для громадян, оскільки далеко не кожен громадянин зможе заплатити 250 грн. і додатково ще сплатити судовий збір. Це є великою перешкодою для громадян щодо звернення до суду, при чому ця перешкода створюється самою державою, яка повинна забезпечити громадянам можливість звернення до суду, особливо малозабезпечених громадян України. В черговий раз потоптали Конституцію України, яка «гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина».

Після банківського та колекторного свавілля, про яке ми часто говоримо, постало нове свавілля виконавчої влади, яка необдуманими рішеннями забирає останню копійку, а в більшості випадків останню надію добитись правди, хоча би в суді. Наведемо такі цифри:

В 2007 році суди першої інстанції, це, до речі, офіційні дані, за 2008 рік таких даних немає, розглянули 8,7 млн. справ. На витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судових процесів перераховано 1 млрд. грн.- це по тарифу 30 грн. за цивільні справи і 118 грн. за господарські справи, а тепер по новому тарифу ця сума зросте майже до 10 млрд. грн.. Це великі кошти, які в 2 рази, для прикладу, більші, ніж доходи від підняття акцизу на горілчані та тютюнові вироби.

Ми заявляємо, що це недопустимі факти і звертаємось до Кабінету Міністрів України переглянути вказану Постанову, а в іншому випадку юристи «Вашої Надії» уже почали готувати позов до суду про скасування Постанови Кабінету Міністрів № 361 від 14 квітня 2009 року «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ» як антиконституційну.

Федір Олексюк – голова координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників «Ваша Надія».

16 червня 2009 року

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 8 липня 2009 р. N 693
Київ

Про скасування постанови
Кабінету Міністрів України
від 14 квітня 2009 р. N 361

Кабінет Міністрів України постановляє:

Скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361 ( 361-2009-п ) «Про внесення змін до розмірів витрат з  інформаційно-технічного  забезпечення  судових  процесів, пов’язаних з розглядом  цивільних  та  господарських  справ» (Офіційний вісник України, 2009 р., N 29, ст. 974).

У зв’язку з цим відновити дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258

( 1258-2005-п ) «Про затвердження  Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3301; 2006 р., N 46, ст. 3080; 2007 р., N 28, ст.  1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361 ( 361-2009-п ).

Прем’єр-міністр України                                                                                                                     Ю.ТИМОШЕНКО