Злодійські схеми в банківській сфері як офіційна політика країни з тіньовою економікою

Злодійські схеми в банківській сфері як офіційна політика країни з тіньовою економікою
Оприлюднення схем та методи боротьби з ними

11:00

4 листопада 2009 року в 11.00 год. в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна», м. Київ, відбулася прес-конференція на тему:

«Злодійські схеми в банківській сфері як офіційна політика країни з тіньовою економікою. Оприлюднення схем та методи боротьби з ними».

Найбільшим досягненням України на шляху цивілізованого зростання за роки незалежності – свобода слова, що нібито є найвищим проявом демократії. За часів Радянського Союзу прес-конференцію з такою назвою не провів би жодний мешканець чи політик. І це правда. Але є ще одна правда, яка робить цю «демократію» пустим дзвоном. Абсолютна свобода слова без реакції на неї з боку суспільства і влади перетворилась із інструменту демократії в тупе і безглузде змагання в словоблудді. Ймовірно і проблеми ,і висвітлені факти цієї прес-конференції будуть «пустими» саме для влади, але не суспільства. Що ж в такому випадку скажемо одне: «Скільки клубочку не розмотуватись, все одно кінець буде».

Чи розуміємо ми і чи розуміють «вони», що не світова криза привела до більшості проблем у державі, а власна безпорадність, безталання та непорядність?

Відомі лихварі та просто злодії приймали гроші на зберігання (різні обставини спонукали людей це зробити) за визначений процент, а потім давали їх «у ріст» під більший процент тим, кому тимчасово не вистачало коштів. В результаті і перші, і другі попали в капкани, що були розставлені не сьогодні і не вчора, їх придумали як метод збагачення ще до кризи. Якщо б цієї кризи не було, то її все одно придумали би, бо тільки в «каламутній воді» водиться така рибка, як українські банки та українська корумпована влада. Наші з вами кошти в руках, «намазаних клеєм». Як їх вирвати звідти? Як зробити це сьогодні, поки ці «руки» через певні політичні обставини розкриті… Ось головна тема прес-конференції, учасники якої розкрили «банківську таємницю» обману і лицемірства та дали «рецепт лікування» цього навіть в банках з тимчасовими адміністраціями. Асоціацією антиколекторів та правозахисників розроблено унікальні позовні заяви «Про спонукання до вчинення дій, повернення депозитного вкладу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди». Відповідачем по цій справі можуть бути всі банки, в яких введена тимчасова адміністрація, а співвідповідачем виступає НБУ. Справи можна подавати згідно ст.. 22 Закону України «Про захист прав споживача» за місцем знаходження позивача, тобто вкладника. Крім цього, оприлюднена позовна заява «Про визнання кредитного договору не- дійсним» (вдосконалена та адаптована до судів загальної юрисдикції позовна заява, що вперше була виграна позичальником в Господарському суді м. Донецька». Ще один варіант зустрічного позову антиколектори оприлюднили на той випадок, коли Позивачем є Банк по валютному кредиту, а за зустрічним позовом антиколектори притягують НБУ, який за законом відповідає за курс гривні до основних валют світу.

Ігор Годецький розповів присутнім про конкретний випадок з Імекс Банком щодо того, як банк оформляв ліві депозити, був присутній потерпілий щодо цих дій банку. з м. Києва. Мова йшла і про такі ж випадки в ЗАТ «КБ «ПриватБанк» м. Вижниця Чернівецької області та в інших банках. Федір Олексюк розповів про порушену кримінальну справу проти АКА «Експрес-Банк» та Банк Кіпру. Події розвивались в Києві . За свої протиправні дії працівникам банку грозить від 3-х до 5 років по ст.. 355 ч. 2 КК України, а проти банку АКБ «Експрес Банк» подано позов на відшкодування реальних збитків в сумі 256 млн. грн. Справу до розгляду взяв Печерський районний суд м. Києва.

Олександр Кривенко сказав, що в банку Арма тимчасовий адміністратор не тільки не робить нічого, щоб повернути депозити, але й вчиняє кримінальні вчинки щодо журналістів, про що ним особисто повідомлено правоохоронні органи.

Учасниками прес-конференції буде надано цікаву інформацію про те, звідки дує «вітер» жовтневих подій 2009 року(вірусна інфекція), та як влада намагається зробити репетицію масового психозу. Кому це потрібно і за які кошти?

Також журналістам була надана можливість познайомитись з головою громадської організації антиколекторів та правозахисників України «Ваша Надія» Федором Олексюком, який сказав, що 6 листопада 2009 року подає в ЦВК документи для реєстрації кандидатом в Президенти України. Він сказав: «Держава віддана і знеславлена грошолюбними людьми, які головною метою ставлять свої інтереси і інтереси своїх «наставників». Ці інтереси є вище державних і загальнонародних. Система влади та всі сфери державної влади, сфери життя потребують змін. Державний механізм повинен запрацювати з новими людьми, людьми найперше віруючими». Лозунг Федора Олексюка: «Вір в Бога та свої сили».

Учасники прес-конференції:

— Федір Олексюк – засновник першої в Україні та голова координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша Надія»;

— Ігор Годецький – адвокат, президент ГО «Ліга захисту прав людини»;

— Олександр Кривенко – публіцист, магістр права, член координаційної ради асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша Надія»

— Сергій Пачковський – співголова асоціації антиколекторів та правозахисників України «Захист прав споживача від свавілля фінансових , кредитних та банківських організацій), член спілки юристів України.

 

Прес-служба: (068) 186-76-29; (067)342-42-82; (097)946-16-00

mail:nika215@yandex.ru

www.ukrtrade.info/ru/anticollector/

ЧОМУ В БАНКАХ ТАКА СИТУАЦІЯ З ДЕПОЗИТАМИ

ТА КРЕДИТАМИ — АНАЛІЗ УЧАСНИКІВ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇЇ

Як відомо згідно ст.31 Закону України «Про банки та банківську діяльність» для того, щоб відкрити місцевий корпоративний банк, треба не менше 1 млн. євро, для банків, що проводять діяльність тільки на території однієї області – 3 млн. євро та для банку, що здійснює діяльність на всієї території України – 5 млн. євро.

Згідно ст.35 цього Закону «Адекватність капіталу», від банків вимагається підтримувати їх регулятивний капітал на рівні, що становить не менше 8 відсотків зважених до ризику активів і позабалансових зобов’язань. Для банку, що розпочинає операційну діяльність, цей норматив протягом перших 12 місяців має становити не менше 15 відсотків, протягом наступних 12 місяців — не менше 12 відсотків. Національний банк України має також право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

Якщо власники, для прикладу, банку обласного масштабу внесли в Національний банк України 3 млн. євро, то в перший рік своєї діяльності вони можуть видати 20 млн. євро кредиту. Колись видатний економіст Джон Кенон Келбрарі сказав: «процес створення грошей на стільки простий, що розум відмовляється в це повірити». В реаліях українських (тіньова економіка біля 50 відсотків, корумпована влада і не контрольовані банки) це дійсно із грані фантастики.

Як це відбувається в Україні і кому реально в нашій державі належить влада, і чому у 1991 році у нас було 5 банків, а сьогодні 184 банки. Але» з 184 банків реально працюючих усього 30. Це 26 банків не українських (іноземних або з часткою іноземного капіталу ) та лише 4 українські. Отже, понад 150 банків в Україні чисто технічні для обдирання народу України у величезних обсягах . Саме про ці 150 банків сьогодні буде йти мова:

Як створити технічний банк:

— Мати кошти (їх позичити на деякий час чи тупо вкрасти), щоб внести в НБУ;

— Треба мати свою людину у керівництві НБУ;

— Треба мати підставних осіб не менше ста, щоб створити 20-30 фіктивних чи сумнівних підприємств;

— Пізніше треба ділитись з НБУ, владою та правоохоронними органами «плодами тяжкої праці».

Що з цього вийде:

— НБУ та державний реєстратор зроблять своє і ви маєте банк.

— Банк крім статутного (резервного капіталу) залучає депозити.

— Видається кредит створеним 20-30 сумнівним фірмам і ця сума кредиту має бути не меншою, як статутний капітал від 1 до 5 млн. євро при гіршому варіанті, а як кращий і мудріший варіант: плюс до цих коштів ще запас на сплату мінімальних відсотків по кредиту.

— Отримані кошти повертаються тому, хто їх позичив, а якщо це вкрадені, то діляться з тими, хто цю аферу прикрив, решта коштів використовується для створення офшорного банку чи введення вільних коштів в уже створені офшорні банки. Що це дає:

Відповідь криється ще в стратегії Бісмарка, що вперше запрацювала в 19 столітті.

Тоді в Швейцарії була створена перша в світі система офшорних банків, яка на той момент виконувала наступну функцію:

1. Соціальної гарантії для еліти, тільки так комерсанти можуть мати вільні кошти для красивого і безтурботного життя. В тодішній державі Бісмарка: національного єднання патерналізму і строгої пуританської моралі слід було вести себе скромно.

2. Система офшорів була «чорною касою» для завоювання ринків в світі імперіалізму і монополізму. Саме в офшорних банках акумулювались фінансові засоби для хабарів і тіньових схем німецьких концернів. Елементи цього залишились в законодавстві Німеччини до цього часу. Там передбачено, що коли автомобілі чи електрогенератори продаються в певні країни (Росія, Україна , арабські країни, тощо) фірма постачальник має право офіційно віднести на собівартість (витрати) хабарі до 5 відсотків від суми контракту.

3. Офшорні зони, як місце роботи спецслужб. Бісмарк розумів, що багатим людям потрібна воля у всьому, адже якщо їм не дати очікуваного то вони все рівно куплять це, обійшовши державу. Такий підхід був також і до азартних ігор: вони були заборонені скрізь, крім дорогих готелів.

Головна перевага офшорних банків проявилась після Другої світової війни, коли було створено глобальну сітку офшорів. Світ офшорів – це світ створення грошей з повітря.

Ситуація в офшорних зонах гіршою не стала, якою вона була в 19 столітті чи після війни. Так за 1 млн. євро в офшорній зоні можна відкрити банк, а за суму від 6 до 25 тисяч євро в рік можна зареєструвати і буде діяти компанія, в назві якої буде присутнє слово банк, а для України цього достатньо, щоб така офшорна компанія була прирівнена до банківської структури. Про ці всі нюанси можна говорити багато, але головне в успішній діяльності як технічних, так і базових банків має бути один із елементів – офшорний банк.

Що ж з створеним технічним банком? А він починає «працювати»: видає кредити і залучає депозити, при цьому реально внесені кошти на створення банку вже забрані. А далі йде механізм, як його в світі назвали, «грошово-кредитний мультиплікатор». Дуже добре цей механізм в банківській сфері описаний на прикладі США ( Е. Дж. Долан, Колін К. Кемпбелл, Р.Дж Кемпбелл. «Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика». М. 1991. С. 174 –178.). Ця система узаконена і передбачена також Законодавством України, зокрема в Законах «Про банки і банківську діяльність», «Про НБУ» та частково в багатьох інших законодавчих актах.

Як це відбувається? Згідно із. ст. 35 Закону України «Про банки та банківську діяльність» в перший рік діяльності банку часткове резервування складає 15 відсотків. Для простих громадян зрозуміти це дуже складно. Спробуємо навести приклад, як це відбувається з коштами статутного капіталу і з іншими коштами банку:

Статутний капітал дозволяє банку бути учасником «грошово-кредитної мультиплікації». Так вкладені 3 млн. євро дозволяють банку видати 20 млн. євро кредиту, тобто створити 17 млн. нових кредитних грошей. Саме з цих нових грошей видаються згадані кредити для своїх фірм чи осіб, щоб повернути вкладене. Що далі відбувається з цими коштами? Вони можуть стати вкладом або депозитом в іншому банку. Простий приклад. Особа прийшла в створений банк, оформила кредит і отримала 100 тис. грн. для купівлі авто. Кошти через комісійний магазин перерахували власнику авто. Цей власник ці кошти несе як вклад в інших технічний чи базовий банк, значення не має. Якщо попало в технічний банк, якому менше 1 року, то в цьому банку 100 тисяч коштів стають причиною створення 85 тисяч кредитних коштів, а 15 тисяч лишається частковим резервом. Ці 85 тис. є також нові гроші, з цих 85 тисяч в ще 3-му банку чи першому можна створити 72250 грн., в ще іншому банку з 72250 створять 61412,50 і так далі. За один рік з 100 тисяч депозиту буде утворено приблизно 90 млн. грн. , тобто процес створення грошей буде продовжуватись до тих пір, поки вся сума початкового внеску 100 тис. грн, не стане як обов’язковий резерв. В такий спосіб банкам залишається 1 до 90 прибуток, а в НБУ через часткове резервування попадає вся сума депозиту. Розум відказується повірити, але це так. Щоб це зрозуміти треба знати, що таке гроші і якими способами вони створюються. В підручниках чи офіційних документах про це мало пишуть, не прийнято продавати схему, а от Інтернет переповнений цим. Що тільки вартує переглянути фільм «Пирамида долгов» , «Бесценный доллар» та багато інших. Так, що таке гроші і як іх створюють або якими шляхами до економіки чи наших кишень попадають те, що ми називаємо гроші (папірці чи електронні гроші). Гроші, які випускає НБУ, попадають в Міністерство фінансів, банки, приватний сектор і цей крок збільшує кількість грошей в суспільстві. Ми всі це називаємо грошовою емісією. Доки гроші знаходяться в НБУ, вони поза економічною системою, але як тільки гроші переступили «поріг» НБУ, вони попадають в економічну систему і це буде називатись створенням нових грошей, як тільки гроші повернулись «додому», тобто в НБУ, відбувається вилучення нових грошей, що приводить до зменшення в суспільстві грошей. Коли гроші переходять від одного суб’єкту чи особи до іншого то з ними нічого не відбувається, іх маса не збільшується і не зменшується. (До речі, коли нам кажуть, що інфляція складає 2 відсотки в місяць, то це означає, що НБУ викинув нових коштів не менше 2 відсотків і в цьому процесі ніхто не бере участі, крім нього та банків, але про це пізніше). Це є перший канал поступлення в суспільство нових коштів. Крім грошей, НБУ може випускати цінні папері у вигляді державних зобов’язань ( в Радянському Союзі це були облігації). Той, хто купляє ці цінні папері чи отримує їх за виконані для держави роботи чи продані матеріальні цінності при поверненні їх в НБУ через певний час сподівається отримати відсоток (дохід). Це дуже важливий державний процес і від нього залежить на 70-80 відсотків фінансовий стан держави.

Другий канал, через який гроші потрапляють в економічну систему – через побудовану систему відносин між НБУ та комерційними банками. Тут існує кілька операцій, за допомогою яких НБУ проводить фінансування комерційних банків. Наприклад, НБУ може надати комерційному банку позику, а той в свою чергу надасть її клієнту. Отже, позики НБУ для комерційних банків створюють нові гроші. (Не треба нас “лікувати” брехнею, що долар росте сам по собі – рефінансування (позика) банкам більше як 125 млрд. грн. привело до такого курсу і такого стану).

Третій канал поступлення грошей в економічну систему відбувається через баланс платежів, що досягається з допомогою Міністерства закордонних справ, Міністерства економіки та НБУ. В нас про це кажуть негативне чи позитивне (плюсове сальдо) держави. Цей процес підконтрольний тільки державі в особі уряду і НБУ. Держава регулює цей баланс за допомогою регулювання курсу валют (НБУ), контроль над імпортом через держмито (Уряд), заохочення експорту (Уряд і Законодавча влада) та зупинення нелегального імпорту і експорту (Держава в особі Митної та Прикордонної служби, податкових та правоохоронних органів, СБУ). В усьому, що ми тепер маємо в валютних платежах і в зовнішньому негативному сальдо держави, вина державних органів і державної влади.

І нарешті четвертий канал – це відкриті ринкові операції, які нам в основному і показують, яке основне джерело створення грошей.

«Грошово-кредитний мультиплікатор» в банківській системі збільшив кількість грошей, що імітовані НБУ в рази.Слід звернути увагу на те, що від 75 до 90 відсотків грошової маси це є депозити і тільки 25-10 відсотків банкноти НБУ. «Грошово-кредитний мультиплікатор» дозволяє весь тягар емісії покласти на державу та суспільство, а маржу покласти в кишеню банків, особливо з розвинутою сіткою філій.

Чому це так?

Секрет криється в еквіваленті грошам: В даний час основою забезпечення банкнотних грошей є цінні папері корпорацій, заставне майно, золотовалютні резерви (запаси іноземної валюти), державні цінні папері . Про історію грошей та їх забезпечення у призмі століть можна говорити багато, однак це не предмет розмови в цій темі. Головне, що ми повинні зрозуміти, що в нашій кишені гроші є: або цінний папір (обіцянка, боргова розписка,тощо) боржників їх заставне майно, кусок грошей долара, євро, рубля, фунта, франка тощо, та боргова розписка держави «я тоді винен».

Про що це говорить?

Криза з депозитними вкладами – це не банківська криза. Депозити реальним вкладникам можливо віддати на протязі одного місяця. Вся проблема в тому, що від реальних коштів банку (вкладів та статутного капіталу) залишились «ріжки та ніжки», а щоб це швидко не розшифрували, вирішили прикритись людьми з реальними вкладами. Це те саме, що фашисти прикривались мирним населенням, коли йшли у наступ проти наших. Всім відомий кінець фашизму. Що буде з банками — покаже час і громадська позиція вкладників та простих людей.

Пора перестати обдурювати та мати нас за ідіотів.

http://www.interfax.com.ua/ukr/press-conference/23762/