Звертаємось до всіх учасників робочої групи з наступними пропозиціями, щодо вирішення обговорюваного питання

Звертаємось до всіх учасників робочої групи з наступними пропозиціями, щодо вирішення обговорюваного питання

Звертаємось до всіх учасників робочої групи з наступними пропозиціями, щодо вирішення обговорюваного питання, в першу чергу до представників НБУ  і асоціацій банків та спілок.

На наш погляд проект Закону  4895 найбільш справедливий і рівноправний по відношенню до обох сторін, а ніж той, що пропонує асоціація банків, хоча також потребує деяких доповнень. До теперішнього часу всі права і умови були тільки Банків, які все вирішували в односторонньому порядку, порушуючи права позичальників з моменту надання згоди на отримання кредиту.

Сьогодні іде спекуляція представників банків свідомістю іншої  частини людей – вкладників, які буцім — то поклали свої гроші на депозити,а банки видали ці гроші позичальникам і тепер із-за  перерахунку за курсом на час підписання  кредитних договорів приведе до неповернення депозитів вкладникам. Це все абсолютна не правда.

Керівництву країни  пора визнати  недолугу роботу Національного Банку  в національності , якого є великі сумніви, який за останні 10 років не виконує  свої  конституційні обов’язки по забезпеченню стабільності національної валюти , а навпаки знецінює її, і свої прорахунки перекладає на суспільство.

        Це  призвело до сьогоденної ситуації з виданими в незаконний спосіб кредитами в валюті іноземних держав на території  України  і депозити громадян тут не причому.

Яскравим підтвердженням цьому є  звернення  у 2009 році, на той час двічі керівника Головного контрольно-ревізійного  управління УкраїниМиколи Сивульського,   до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з розлогим листом про причини економічної кризи, в професійності і  порядності, якого не має сумнівів.

Приводимо статтю Сергія Старицького для газети «Європейська правда.

В кризі винен Нацбанк?

Сергій Старицький, для ЕП — Понеділок, 20 липня 2009, 12:31

Версія для друкуКоментарі30

Фото Олександра Прокопенка

Минулого тижня до Кабінету міністрів надійшов доволі цікавий лист. Автор — Микола Сивульський, двічі керівник Головного контрольно-ревізійного управління України.

Цього разу Микола Іванович не викривав порушення «донецьких» у Міністерстві транспорту, «Нафтогазі» чи «Енергоатомі», як це було у червні 2008 року, і навіть не виявляв махінації з харчуванням солдат з боку теперішнього першого заступника глави Секретаріату президента, а на той час міністра оборони Юрія Єханурова.

Керівник ГоловКРУ звернувся до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з розлогим листом про причини економічної кризи.

І хоча на початку листа вказано на цілком зрозумілі системні проблеми української економіки, наприклад, монокультурну експортну залежність економіки, надалі Сивульський методично, на 15 з 17 сторінок листа, доводить провину керівництва Національного банку у посиленні економічної кризи в Україні.

Політичні причини написання цього листа зрозумілі. Це нещодавні спроби президента посилити правління НБУ у його боротьбі з Радою НБУ і знову ускладнити стосунки Нацбанку з урядом. Тому лист Сивульського може бути своєрідним попередженням керівництву регулятора.

Утім, економічні аргументи Сивульського також заслуговують на увагу.

Аргумент 1. Дії НБУ посилили спекуляції на ринку будівництва, спровокувавши катастрофу у цій сфері.

«Згідно з даними Global property guide, за щорічним рейтингом міст з найдорожчою нерухомістю, столиця України посіла 45 місце із середньою вартістю одного квадратного метра 3 175 доларів.

У достатньо комфортних для проживання Брюсселі (54 місце) та Берліні (56 місце) житло значно дешевше: відповідно 2 788 та 2 638 доларів. А у столиці сусідньої Молдови (85 місце) житло майже утричі дешевше, ніж у Києві — 1 146 доларів за метр квадратний.

Очевидно, житло такої вартості аж ніяк не орієнтоване на потреби середньостатистичного українського працівника, заробітна плата якого коливається на рівні 5% від середньоєвропейської.

Постійне зростання цін на нерухомість в умовах Києва забезпечувало 300-відсоткову рентабельність будівництва. За таких умов забудовники мали можливість здійснювати будівництво, опираючись не на реально інвестовані кошти, а на залучені банківські позики.

За 2007-2008 роки іпотечне кредитування в Україні зростало майже втричі вищими темпами, ніж темпи росту кредитування економіки. Частка іпотеки у структурі кредитів зросла з 6,5% на початку 2007 року до 18% у травні 2009 року.

Банками у 2008 році було виділено корпоративному бізнесу та громадянам на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості 55,3 мільярда гривень, що у 1,34 рази більше, ніж капітальні видатки держбюджету та місцевих бюджетів усіх рівнів за 2008 рік.

Ця кредитна діяльність базувалась на спекулятивному попиті. Домогосподарства залучали кредити, орієнтуючись не лише на наявні та очікувані власні доходи, а набуваючи у власність нерухомість, заставна вартість якої постійно зростала».

Отже, робить висновок Сивульський, «падіння будівельної галузі в Україні — це не відлуння іпотечної кризи, що розпочалася в США, а обвал будівельної піраміди, вибудуваної завдяки банківському кредитуванню, що опиралося не на реальні потреби, а на спекулятивний попит».

Аргумент 2. Саме Нацбанк через кредитування формував структурні перекоси в економіці.

«Темпи та структуру розвитку економіки визначає не стільки Кабінет міністрів, скільки Нацбанк, який через систему регулювання діяльності банків забезпечує спрямування значних обсягів коштів у ті чи інші сфери економіки держави. Причому цей вплив у 2007-2008 роках став не просто вагомим, а визначальним.

Співвідношення річного приросту кредитних вкладень та бюджетних доходів, 2005-2008 роки, мільярди гривень

  2005 2006 2007 2008
Приріст кредитів в економіку 54,8 101,8 181,7 307,1
Доходи державного бюджету 105,3 133,5 165,9 231,7
Доходи зведеного бюджету 134,2 171,8 219,9 297,9

Якщо у 2005 році обсяг додаткових кредитних вкладень дорівнював половині доходів держбюджету, то уже в 2007 році він перевищив доходи держбюджету. А за підсумками 2008 року річний приріст кредитування перевищив сумарні доходи бюджетів усіх рівнів.

Загальну економічну ситуацію в Україні зараз визначає не уряд, а НБУ.

Випереджуюче відносно ВВП зростання обсягів кредитування вказує на те, що далеко не виробництво є пріоритетним об’єктом кредитування.

Основний обсяг позик на початок червня 2009 року спрямовано у сферу торгівлі та ремонту — 21,6% або 154 мільярди гривень. Лише 1,6 мільярда гривень уступає їм обсяг споживчих кредитів — 21,4%.

Однак пріоритетним напрямом кредитування як домашніх господарств, так і корпорацій стали операції з нерухомістю: 170,7 мільярда гривень.  Це більше, ніж обсяги позик промисловості, будівництву, транспорту та зв’язку разом узятим.

Обсяг кредитних вкладень у металургію, машинобудування та хімічне виробництво складає лише 50,6 мільярда гривень.

Отже, на підтримку галузей, що забезпечують 60% експорту, банки спрямували лише 7% кредитів.

НБУ забезпечував не виробничу, а споживацьку спрямованість розвитку економіки«.

Аргумент 3. Незважене проникнення іноземного банківського капіталу стимулювало споживацькі настрої і їх задоволення імпортними товарами.

У 2005-2008 роках в Україну активно заходили системні іноземні банки. За багатьма із них стоїть потужний корпоративний бізнес.

Саме з їх приходом в державі розпочався бум роздрібного кредитування на придбання автомобілів та побутової техніки.

Кількість банків в Україні, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій, на кінець періоду

  2005 2006 2007 2008 2009
квітень
Всього 165 170 175 184 185
з них банки з іноземним капіталом 23 35 47 53 52
у тому числі із 100-відсотковим іноземним капіталом 9 13 17 17 17

Наслідком стало різке зростання кредитування фізичних осіб. Якщо у 2005 році воно у 1,5 рази перевищувало темпи зростання кредитування юридичних осіб, то у 2007-2008 роках — утричі.

Частка кредитування фізичних осіб у 2005-2008 роках зросла більш ніж удвічі і перевищила 37% загального обсягу позик. У 2008 році кожна восьма гривня на споживчому ринку була кредитною.

Окрім позик суб’єктам споживчого сектору економіки, банки одночасно розгорнули кредитування інфраструктури споживчого ринку: магазинів та СТО. Оскільки позикові кошти в організацію національного виробництва майже не вкладалися, уся ця діяльність орієнтувалася на імпортовану продукцію.

«Перекіс» у бік споживацької спрямованості економічного розвитку України — це не «сліпа дія невидимої руки ринку», а свідомі дії з просування імпорту на український ринок, це агресивна політика завоювання внутрішнього ринку. Причому вона ще далеко не вичерпана, а лише пригальмована кризою.

Питання проникнення та діяльності іноземних банків на території України — це питання національної безпеки держави. Підтвердженням цьому стали події, пов’язані з обвалом курсу гривні до іноземних валют у листопаді-грудні 2008 року».

Аргумент 4. Безконтрольне і різке нарощування зовнішніх боргів, передусім комерційними банками.

«Масове входження іноземного капіталу у банківський сектор України стало основним фактором, що обумовив стрімке зростання валового зовнішнього боргу України. Його обсяг з 30,6 мільярдів доларів на 1 січня 2005 року зріс до 102,4 мільярда доларів на 1 жовтня 2008 року, або у 3,2 рази.

З січня 2005 року по квітень 2009 року найнижчими темпами зростав зовнішній державний борг України — 121%. Найвищими темпами за цей період зросли зовнішні борги банків — у 14,1 рази. Це призвело до принципової зміни структури зовнішнього боргу України.

Якщо на початок 2005 року на сферу відповідальності уряду припадало 36,6% зовнішнього боргу, то на початок жовтня 2008 року ця частка скоротилась майже втричі до 13,8%.

Натомість зовнішня заборгованість банків зросла з 8,7% до 41,1%. Разом із заборгованістю корпоративного бізнесу вона сягнула 81,4% загального зовнішнього боргу України і на 1 жовтня 2008 року перевищила 83 мільярди доларів — у 2,2 рази більше, ніж розмір офіційних валютних резервів України.

Необхідно підкреслити, що, згідно з чинним законодавством, здійснення валютного регулювання та валютного контролю є винятковою компетенцією НБУ.

Незважена політика НБУ у сфері валютного контролю та валютного регулювання у 2005-2008 роках обумовила невиправдане нарощування загального обсягу зовнішнього боргу та поставила Україну під загрозу корпоративного дефолту«.

Аргумент 5. Дії Нацбанку різко збільшили борги українських родин.

«Свої прорахунки НБУ переклав на суспільство. Усунувшись від регулювання валютного ринку та обваливши курс гривні, НБУ поставив під загрозу фінансового краху НАК «Нафтогаз України».

Реалізація імпортованого газу за діючими гривневими тарифами з інвалютної позиції стала глибоко збитковою, що вимагало різкого підвищення внутрішніх цін на природний газ. Це загрожувало прискоренням інфляції в Україні.

Особливо слід відзначити, що вказані дії НБУ припали на піковий період споживання імпортованого природного газу — пізню осінь та зиму.

Лише надзусиллями уряду вдалося відвернути загрозу цього колапсу — були вишукані додаткові джерела оплати імпортованого газу та покриття розриву у тарифах на його купівлю і продаж.

Проте залишилися інші інфляційні загрози, породжені діями НБУ. Це імпортована інфляція, пов’язана із завезенням у країну вкрай необхідних товарів, які не можуть у короткий строк бути заміщені вітчизняним товарами, наприклад, ліки, а також кредитна емісія, що загрожує зростанням грошової маси.

Рятуючи банки від дефолту, НБУ різко наростив обсяги їх рефінансування. Об’єми позик, які НБУ надав установам, за 2008 рік сягнули 170 мільярдів гривень, що у чотири рази більше, ніж за чотири попередні роки разом узяті.

Пік такої кредитної «накачки» припав на три перші місяці фінансової кризи — жовтень-грудень 2008 року. Однак і за перше півріччя 2009 року НБУ збільшив обсяг рефінансування ще на 55,8 мільярда гривень.

За своєю суттю, рефінансування — це первинна емісія, яка загрожує, за ефектом мультиплікатора, багатократним зростанням маси грошей. Отже, НБУ сформував потужний інфляційний потенціал, наслідки якого країна  відчуватиме ще довго.

Обсяги грошової емісії, яку здійснює НБУ, сьогодні жодним чином не регламентовані і не регульовані. Нацбанк, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці, допустив безконтрольну доларизацію економіки держави.

У 2006-2008 роках в Україні чітко простежувалася тенденція випереджуючого зростання обсягів кредитування в іноземній валюті. Якщо на початок 2005 року на інвалюту припадало 42% загального обсягу виданих в Україні позик, то на 1 жовтня 2008 року кредити в іноземній валюті перевищили гривневі — 51,4%.

Переоцінка цієї заборгованості внаслідок обвалу курсу гривні призвела до того, що на початок 2009 року частка інвалютних позик сягнула 57,7% від загальної суми заборгованості клієнтів банкам.

І це не просто арифметика. За нею криється соціальна драма: своїми діями НБУ катастрофічно збільшив борги громадян України. На 1 жовтня 2008 року частка інвалютних кредитів перевищила 2/3 їх загальної заборгованості банкам — 68%.

Уже через три місяці інвалютний борг громадян зріс до 76,2%. Через курсову еквілібристику НБУ боржники втратили більше 30 мільярдів гривень«.

Висновки

На думку Миколи Сивульського, головний урок фінансової кризи полягає у необхідності подолати гіперболізовану роль НБУ в економіці України.

«Прорахунки НБУ, що загострили протікання світової фінансової кризи в Україні, не були б таким фатальними, якби не експериментальна модель його незалежності, що запроваджена в Україні.

Такого рівня самостійності не мають не те що центральні банки країн з перехідною економікою, але й банки у ринково розвинених країнах. У своїх діях НБУ фактично є безконтрольним. Він самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та контролює її проведення.

Згідно із законом, голова НБУ одноосібно відповідає перед Верховною радою і президентом за діяльність регулятора та підзвітний їм. Попри це, прийняті конституційною більшістю парламенту неодноразові рішення про звільнення голови Нацбанку не привели до його відставки.

Реально уся «підзвітність» НБУ зводиться до доповіді голови НБУ у Верховній Раді про діяльність Нацбанку та надання двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі. Жодних зобов’язуючих рішень щодо діяльності НБУ, згідно із законодавством, Верховна рада прийняти не може.

Уряд може лише проводити з Нацбанком взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики та просити інформацію щодо монетарних процесів.

У свою чергу, Нацбанк підтримує економічну політику уряду лише за певних умов: якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці.

На практиці це призвело до того, що НБУ не виконав своєї основної конституційної функції — забезпечення стабільності гривні. Більше того, користуючись своїми повноваженнями як особливого центрального органа державного управління, він провадить політику, яка суперечить інтересам України».

Такі висновки професійної людини, фахівця своєї справи, давали привід  замислитися і в першу чергу Президенту. « Риба гниє з голови». Всі хто був тоді і продовжує перебувати зараз на посадах  вищого ешелону Влади знали , до чого призведе імпорт іноземної валюти .

Власники і керівники Банків, які видавали  споживчі кредити громадянам в іноземній валюті  заздалегідь також знали , який буде фінал і не дивлячись на це робили  злочин, за який досі ніхто не відповідає і навіть не створена робоча група про його розслідування, а навпаки  у всьому звинувачують громадян, поклавши на їхні плечі весь тягар ризиків, дедалі більше затягуючи петлю на  наших шиях.

Чому за чиїсь прорахунки  повинні відповідати  люди своїми гаманцями і  життями. За статистикою з 2008 по 2013 роки із-за безвихідності покинули життя дві «НЕБЕСНІ СОТНІ» ні в чому не повинних людей які ,загинули  в нерівній боротьбі з ненажерливими банкірами в не оголошеній війні , яка триває в нашій країні більше 5-ти років , але Влада всіх цих років цього не бачить, або ж робить  вигляд, що проблема  не існує.

За листом  Сивульського М., громадяни України ПЕРЕПЛАТИЛИ БАНКАМ 30 млрд . гривень і це тільки в підрахунку до січня 2009 року включно.

Яскравим прикладом цьому є бувший  власник Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», переіменований надалі ВАТ «Сведбанк»,потім ПАТ «Светбанк» і зараз  ПАТ «Омега Банк» («Дельта Банк» Росія) Тігібко С.Л. – народний депутат, екс-член  «Партії регіонів» , екс-голова  НБУ, який наполягав попри заперечення фахівців  на видачу  споживчих кредитів у іноземній валюті, про що було озвучено  на засіданні робочої групи в комітеті 29.05.2014 року депутатом Терьохіним С.А., який на біді людській заробив свої міліони, продав свій банк, не сплативши податки і весь час до останньої перепродажи ПАТ «Светбанка» був у його НАГЛЯДОВІЙ  РАДІ ДИРЕКТОРІВ. Всі робітники Тігібковського банку мали брати тільки валютні кредити, які потім також  попали в цю боргову яму, ще й залишившись без робочих місць.

І це не поодинокий випадок, бо що не Банк – то депутат, або члени його родини!

Запит до НБУ:  Нащо країні  Україна така кількість  190 БАНКІВ?

Що би рефінансувати і відмивати кошти в офшори і ще більше знецінювати національну валюту?

Банкіри звинувачують позичальників, які «повинні  були думати, що підписували,а значить повинні сплачувати,  і  як що перевести кредитні договори в національну валюту за тим курсом, який був на час його підписання ,фінансова і банківська система впаде», знову ж таки брехня!

Сьогодні вже  від 40 до 50%  кредитних портфелів продано Банками  іншим Банкам, або факторинговим компаніям з дисконтом 94 – 95%, тобто за 5- 6%, іноді 10-12% і банківська  система не падає чомусь. Хоча як би ці кредити були переведені в гривню за курсом підписання кредитного договору, то це б склало 50% повернення кредиту, а не 5-10%.

За даними НБУ з 2008 року до 2012 року капіталізація банків зросла у 3 рази і сьогодні весь сукупний капітал  Банків складає 1,5 трлн. гривень, хоча він до кризи був 500 млрд.грн.

НБУ лобіює Банки. За лютий – березень  видано 37 млрд.грн. рефінансування Банкам , а з початку року  63 млрд.грн., саме тому наша грошова одиниця  девальвувала, бо надрукували гривню і ці кошти надали на рефінансування Банкам.

Також вбачається  тиск банківського лобі у Верховній Раді України через МВФ і Світовий  банк, які  направили  на ім’я Міністра фінансів  п. Шлапака  Олександра та Голови НБУ п. Кубіва Степана  спільного листа від 26 травня  2014 року  про те, що вони  дізналися про  Наш проект Закону 4895  і закликали їх рішучеприпинити  будь-які дії  в напрямку прийняття  народними депутатами України законопроекту «… до того , як ми матимемо можливість обговорити це питання в ході роботи місії.» ,  «…ми хотіли б закликати Вас не підтримувати цей закон  у Верховній Раді і докласти всіх зусиль  для запобігання його прийняття».

Тепер зрозуміло, чому так наполягав на не прийнятті законопроекту 4895 у першому читанні Голова Верховної Ради О.Турчинов!

На Нашу думку така реакція МВФ І Світового Банку пов’язана  з донесеної до них  ВИКРЕВЛЕНОЇ  інформації  всіх «тонкощів» видачі кредитів в іноземній валюті громадянам України, згідно основного Закону України —  Конституції, де єдиною національної валютою є  гривня , з кабальними умовами  договорів в односторонньому порядку , на користь Банків ,яких не має жодна країна Світу, про шахрайські схеми  відмивання коштів,подвійну бухгалтерію, що би не сплачувати податки і таке інше.

Вважаємо, що після отримання правдивої інформації СИТУАЦІЇ, яка склалася у взаємовідносинах між Українськими Банкірами і позичальниками в корні змінить їх думку з приводу прийняття такого законопроекту,принаймні ми на це сподіваємось.

Законопроект, розроблений останньою робочою групою за завданням Голови Верховної Ради  не може бути прийнятим тому,що знову повністю відтворює інтереси Банків і не як інтереси позичальників.

Законопроект  4895 більш менш відображає справедливість по відношенню до позичальників , але його  треба приймати  в сукупності з іншими законами.

В даному законопроекту необхідно поділити людей на наступні  категорії:

1. це позичальники , які дійсно отримали  іноземну валюту і тут є сенс залучити  курс валюти і поділ  ризиків;

2. це позичальники , які отримали «віртуальну» іноземну валюту, тобто  перераховувалися гривня по безготівковому рахунку на будівельні компанії , автомагазини, тощо, валюту позичальник взагалі не бачив, а банк конвертувавши ,отримував  не малу комісію і надалі міг видавати ці ж долари, євро, чи франки іншому позичальнику, продовжуючи  отримувати прибуток. В даному випадку кредит повинен вважаться гривневим з фіксованою % ставкою на момент підписання кредитного договору і перерахованого до сьогодення;

3. це позичальники кредитні договори, яких були продані іншим Банкам, або факторинговим компаніям за 5-10%, також повинна враховуватись  реальна видача грошей,чи то іноземної валюти, чи гривні. Нові кредитори не мають права збільшувати заборгованість, переданої Банками на  100 і більше %;

4. це позичальники ,які мають рішення суду, або на виконанні нотаріальну надпис, або рішення знаходиться вже у виконавчій службі, бо згідно 124 ст. Конституції України говориться , що рішення треба виконувати як, що фінансова установа стягнула борг. Цей Законопроект взагалі не впливає на цю частину позичальників, а їх фактично вже 70%.

5. це позичальники, які втратили вже майно , а борг залишився і їм вже нема від чого відмовлятися.

ЦЬОГО В ЗАКОНОПРОЕКТІ ВЗАГАЛІ НІЧОГО НЕ ГОВОРИТЬСЯ.

Не справедливо в Законі 4895 поставлене питання , що ті платежі , які позичальники, робили на протязі всіх років вони не зараховуються і не перераховуються по старому курсу.

Необхідно створити слідчу комісію, яка б розслідувала не сплату Банками при першій хвилі кризи  податків ,принаймні за словами директора департаменту міжнародного антикорупційного комітету  Федора Олексюка, ця сума складає 20 млрд доларів, а з другої  2 млрд доларів.

Скільки громадяни України  будуть  сплачувати за прорахунки Банківських і фінансових установ , за олігархічний капітал, який не хоче платити по своїм рахункам, а платить за рахунок кишені громадян, які самі потребують захисту?

НЕ ВІДКЛАДНО створити слідчу комісію при Верховній Раді , яка розслідує причетних до прийняття рішення про ІМПОРТ  ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ   в УКРАЇНУ для видачі СПОЖИВЧИХ КРЕДИТІВ  в ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ЇЇ ГРОМАДЯНАМ  , яким  була порушена Конституція України, що призвело  НБУ до  не виконання  своєї основної конституційної функції — забезпечення стабільності гривні, в наслідок  чого  сталося обнищання громадян України, ПРИВЕДШИХ  ДО ЧИСЛЕННИХ  САМОГУБСТВ.

Перш ніж приймати ЗАКОН, тим хто, лобіює Банки  і фінансові установи треба пам’ятати , що сьогодні це вже не той народ, що був рік назад і тому ті речі , що проходили рік тому , сьогодні можуть вже не пройти. Критична маса людей, яка складається з позичальників 4 млн. і вкладників 5 млн., це 9 млн. активного населення, які можуть сказати своє слово і це слово може бути гіршим ніж був Майдан для попередньої Влади, але  ще гіршим ніж події , які відбуваються у нас на жаль на сході . І це може відбутися спонтанно тому, що люди загнані у кут , які втрачають все, їм вже нічого втрачати  окрім СВОБОДИ і ЖИТТЯ.

Просимо врахувати пропозиції викладені в цьому зверненні при остаточному прийнятті  Законопроекту і залучити до складу робочої групи Голову координаційної Ради  антиколекторів і правозахисників України «Ваша надія» директора юридичного департаменту міжнародного антикорупційного комітету  Федора Олексюка.

З повагою  ГРОМАДА ПОЗИЧАЛЬНИКІВ.